Необхідність тлумачення абзацу 9 ч. 6 ст. 41-1 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції ЗУ № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку»), яка ще не тлумачилася ВП ВС і подібні справи нею не вирішувалися, правовий висновок відсутній.

Виключна правова проблема, яка полягає у невизначеності питання щодо наявності / відсутності в арбітражного керуючого повноважень ліквідатора боржника, зокрема подавати від імені боржника заяви та судові позови, за відсутності в судах України справи про банкрутство такого боржника.

Відступ від висновку стосовно права суду зменшувати розмір відсотків річних, викладеного у постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, шляхом викладення (уточнення) правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого ст. 625 ЦК мінімального розміру річних на рівні трьох процентів.

Відступ від висновків, викладених у постанові КАС ВС від 26.03.2024 у справі № 160/4801/23, у питанні визначення підсудності справ за участю особи, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, стосовно захисту майнових прав боржника в частині процедури передачі єдиного майнового комплексу, визначеної Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 № 1482.

Відступлення від висновку щодо застосування положень п. 8 ч. 1 ст. 411 ЦПК України (подібні положення п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України), викладеного у постановах КЦС ВС від 09.01.2024 у справі № 397/389/22, від 06.12.2023 у справі № 932/1140/21, від 03.08.2023 у справі № 754/1879/22, від 28.06.2023 у справі № 637/46/21, від 05.04.2023 у справі № 521/8184/20, стосовно можливості скасування судових рішень саме за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси, проте, така особа не скористалась своїм правом на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відступлення від висновку, викладеного у п. 104 постанови ВП ВС від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, згідно з яким рішення загальних зборів товариства є одностороннім правочином товариства, а також від висновку, викладеного у постанові КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, щодо визначення умов, з наявністю яких пов’язується право зацікавленої особи звернутися з позовом про визнання недійсним правочину з підстав фраудаторності поза межами процедур банкрутства, неплатоспроможності банків та виконавчого провадження. Наявність виключної правової проблеми у питанні, чи може учасник, який вийшов зі складу учасників, у корпоративному спорі проникнути за корпоративну завісу та оскаржувати правочин, вчинений виконавчим органом товариства, а також, чи застосовне це правило у спорі про фраудаторність оскаржуваного правочину.

Виключна правова проблема постала у правозастосуванні у зв’язку із збройною агресією рф, що беззаперечно призвело до зміни суспільного контексту застосування інституту оголошення особи померлою, тому проблема застосування ч. 2 ст. 46 ЦК підлягає вирішенню шляхом надання відповіді на таке питання: з якого моменту починається відлік шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 46 ЦК , для оголошення фізичної особи померлою?

Відступлення від висновку у постановах КЦС ВС від 16.06. 2023 у справі № 466/6062/21, від 31.01.2024 у справі № 342/1139/21, КАС ВС від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21, ВП ВС від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 (провадження № 13-76зво20) та від 23.05.2024 року у справі № 990/235/23 (провадження № 11-37заі24) щодо врахування виключно перспективної дії рішень (висновків, юридичної позиції) Конституційного Суду України при вирішенні справ судом, який зроблений без урахування імперативних приписів процесуальних норм про те, що положення нормативно-правового акта, що суперечать Конституції України, не можуть застосовуватися судом. Виключна правова проблема зумовлена необхідністю надання відповідей на питання щодо умов ретроактивного врахування судами рішень/висновків Конституційного Суду України – відносно моменту виникнення (припинення) спірних правовідносин та/або стадії розгляду справи, визначення певних критеріїв такого врахування (залежно від підстав та мотивів визнання неконституційною норми, чи визнана неконституційною норма матеріального чи процесуального закону, вплив застосування такої норми на загальну справедливість судового провадження, наявність іншого ефективного засобу юридичного захисту тощо), юрисдикційних особливостей, зокрема, враховуючи мету та завдання адміністративного та кримінального судочинства.

Відступлення від висновків, викладених у Постановах КАС ВС від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17), від 30.09.2019 у справі № 815/6124/17, від 11.08.2021 у справі №520/174/19 про те, що норма ч. 2 ст. 186-1 ЗК передбачає необхідність погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки як у межах населеного пункту, так і поза його межами, за умови, що на ній розташований об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта. На переконання колегії суддів ККС ВС правильним буде таке тлумачення змісту ч. 2 ст. 186-1 ЗК: проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах населеного пункту в будь-якому випадку подається на погодження до структурного підрозділу у сфері містобудування та архітектури (незалежно від цільового призначення), а щодо земельної ділянки за межами населеного пункту – лише в разі, якщо на ній розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта.

Відступлення від висновку, викладеного колегіями суддів СП КАС ВС у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі № 240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах від № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23 та інших зі схожими висновками щодо поширення на спірні правовідносини норм ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-XII) в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» (№ 230/96-ВР), згідно з якими в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відступлення від висновків, викладених колегіями суддів СП КАС ВС у постановах від 18.10.2019 у справі № 185/2603/17, від 19.01.2022 у справі № 528/639/17, від 10.06.2024  у справі № 460/51067/22 та інших, про те, що при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-ІV) підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відступлення від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 14.11.2023 у справі № 600/3836/22-а, про розповсюдження Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (№ 393) в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» (№ 119), на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із п. 2-1 Порядку № 393 (в редакції чинній на момент звернення колишнього поліцейського із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років), умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови № 119 і звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

Відступлення від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21 про те, що ч. 4 ст. 7 КАС не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України та інших висновків у цій справі як похідних у правовідносинах щодо призначення одноразової грошової допомоги особам з інвалідністю, яка виникла внаслідок, зокрема поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного з захистом суверенітету і територіальної цілісності України, підвищення групи якої відбулось після спливу дворічного строку з дня встановлення первинної групи інвалідності.

Спірним у цій справі є питання про застосовність висновків ВП ВС, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, щодо визначення критеріїв зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП, до правовідносин, які регулюються цією статтею у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (№ 2352-ІХ), якою обмежено строк виплати середнього заробітку у шість місяців. Наявність різної судової практики колегій суддів ВП КАС ВС. Так, у постановах від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 ВС зауважив, що правовий висновок ВП ВС у згаданій постанові викладено щодо приписів ст. 117 КЗпП у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ. Разом з тим, у постанові від 20.06.2024 у справі № 120/10686/22, ВС зауважив, що фактично зміст ч. 1 ст. 117 КЗпП із набранням чинності Законом № 2352-IX не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19.07.2022 шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми ч. 1 ст. 117 КЗпП, не передбачав можливості зменшення його розміру. Відтак, вбачаться можливим застосування сформульованих ВП ВС правових позицій щодо застосування приписів ст. 117 КЗпП у редакції Закону № 2352-IX. Вказані висновки застосовано ВС у постановах від 26.06.2024 у справі № 520/9192/22, від 29.08.2024 у справі № 200/3662/23.

Відступлення від висновку, викладеного у Постанові ОП ККС ВС від 19.09.2022 у справі № 521/12324/18 про те, що апеляційні та касаційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені державною мовою; якщо апеляційна скарга, подана в порядку статей 422, 422-1 КПК, складена іноземною мовою, положення ст. 398, ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК до такої скарги не застосовуються. У цьому разі суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену неукраїнською мовою, особі, яка її подала. Також ОП ККС зазначила, що: процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою; до прийняття скарги до розгляду, слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача; учасники провадження, які потребують послуг перекладача, якщо він не був залучений, можуть порушити питання про таке залучення відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 24 червня 2016 року № 401. Натомість колегія суддів ККС ВС вважає, що рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, яка складена російською мовою, не ґрунтується на положеннях Конституції України, КПК та законів України та пропонує сформулювати висновок щодо права особи звертатися з оскарженням судового рішення рідною або іншою мовою, якою володіє така особа.