Юрисдикція | № справи / № провадження | Дата передачі справи | Доповідач | Підстава передачі | Суть питання | Ухвала про передачу справи | № провадження у ВП / ОП / П | Доповідач у ВП / ОП / П | Стан розгляду | Правова позиція / висновок | Дата ухвалення рішення | Рішення ВС / ЄДРСР |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ВП цивільна | № 587/1382/15-ц № 61-5690сво23 |
22.04.2024 | Синельников Є.В. | Відступлення від висновку |
Відступлення від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 23.10.2019 у справі № 920/1461/13 щодо застосування ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній до 15.07.2015.
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118626735 |
№ 14-60цс24 | Погрібний С.О. | Розглянуто |
Відступлення від висновку викладеного у постановах КЦС ВС від 27.03.2024 у справі № 369/473/15-ц, від 24.01.2024 у справі № 1008/5677/12 , від 05.07.2023 у справі № 372/4972/14-ц, від 21.06.2023 у справі № 619/76/15-ц, від 15.06.2023 у справі № 617/668/15-ц, від 14.06.2023 у справі № 617/769/15-ц, від 05.04.2023 у справі № 370/1141/14-ц, від 02.02.2022 у справі № 488/5413/14-ц, від 12.01.2022 у справі № 359/9596/15, від 12.01.2022 у справі № 370/430/14-ц.
Висновки ВП ВС Чинний на час звернення прокурора до суду з позовами в цій справі ЗУ " Про прокуратуру", зокрема ст. 36-1, не передбачав будь-яких заборон (обмежень) на звернення прокурора до суду з позовами про захист інтересів держави в особі державних компаній (підприємств).
Визначення прокурором конкретних суб`єктів як позивачів зумовлювалося виключно нормами процесуального права. Для представництва прокурором інтересів держави в суді достатнім було лише обґрунтувати порушення або загрозу порушення інтересів держави.
Якщо інтереси держави збігаються з інтересами державного підприємства, то до 15.07.2015 прокурор не міг бути позбавлений права звернення до суду в інтересах держави в особі такого державного підприємства, оскільки чинне на той час законодавство не передбачало жодних заборон чи обмежень на таке звернення.
|
25.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/122434170 |
ВП цивільна | № 201/9127/21 № 61-2745св23 |
21.02.2024 | Русинчук М.М. | Відступлення від висновку |
Відступлення від висновку щодо застосування ст. 1212 ЦК, викладеного у постановах ВСУ від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15, від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17, постанові КАС ВС від 23.02.2022 у справі № 672/362/20 про те, що кондиційна вимога застосовується лише до речей, визначених родовими ознаками.
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/117656985 |
№ 14-33цс24 | Мартєв С.Ю. | Розглянуто |
Відступлення від висновку викладеного у постановах ВСУ від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17 та від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15
Висновки ВП ВС. Тлумачення ст. 1213 ЦК України дає підстави для висновку, що відшкодування вартості безпідставно збереженого майна застосовується у випадку встановлення неможливості повернення майна в натурі, що може бути пов’язано зі знищенням речі, її переробленням, втратою, протиправною передачею третій особі тощо.
З урахуванням особливостей транспортного засобу як рухомої речі, яка може бути вільно переміщена у просторі, розібрана, перероблена тощо, відсутність протягом тривалого часу результатів від заходів, спрямованих на його розшук, може за конкретних обставин справи кваліфікуватися як неможливість повернення безпідставно збереженого майна в натурі.
Поведінка відповідачки, яка всупереч судовій забороні передала спірний автомобіль своєму синові, водночас визнаючи свій обов’язок із повернення майна, але своїми діями та бездіяльністю ухилилася від виконання рішення суду, є непослідовною і суперечливою та не може бути використана нею як підстава, що перешкоджає застосуванню правил ч. 2 ст. 1213 ЦК України.
|
25.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/122434169 |
ВП цивільна | № 490/9587/18 № 61-10899сво23 |
19.02.2024 | Гулько Б.І. | Відступлення від висновку,Виключна правова проблема |
Виключна правова проблема щодо застосування ч. 2 ст. 358 ЦПК, а саме її правильне тлумачення:
а) під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду;
б) до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено оскаржене судове рішення.
Відступ від висновків щодо застосування положень ч. 2 ст. 358 ЦПК, викладених у постановах КЦС ВС від 27.01.2021 у справі № 201/13990/15; від 21.06.2023 у справі №202/32361/13; ухвалі КГС ВС від 19.01.2024 у справі № Б-24/129-08; постановах КАС ВС від 01.02.2024 у справі № 340/3/20; від 19.10.2022 у справі № 214/63/20; від 14.09.2023 у справі № 240/6538/20 про те, що сама лише обізнаність про судову справу (провадження) є достатньою підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском річного строку на оскарження судового рішення.
На переконання ОП КЦС ВС у ч. 2 ст. 358 ЦПК правильним є таке її тлумачення і застосування: коли йдеться про подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи, слід вважати, що учасник справи не був повідомлений про судове засідання, в якому відбувся розгляд справи по суті в судовому засіданні.
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/117554913 |
№ 14-29цс24 | Мартєв С.Ю. | Розглянуто |
Особою, не повідомленою про розгляд справи (п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.
|
25.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/122603347 |
ВП цивільна | № 211/2047/21 № 61-3018св24 |
14.08.2024 | Крат В.І. | Відступлення від висновку |
Відступлення від висновків, викладених у постанові КГС ВС від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20 , у постанові ВП ВС від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, у постанові ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21, у постанові КГС ВС від 18.06.2024 в справі № 910/6143/23 про те, що при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу МЮ,яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, це міністерство має бути єдиним відповідачем/співвідповідачем у таких справах
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/121075128 |
№ 14-111цс24 | Погрібний С.О. | Повернуто |
ВП ВС виснує, що у постановах від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 та від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21, від висновку у яких просить відступити КЦС ВС, не викладала висновок про те, що під час вирішення приватноправових спорів про скасування наказу МЮУ це міністерство може бути єдиним відповідачем у такій справі, як і не відступала від усталених висновків щодо належних відповідачів у цій категорії справ. ВП ВС не вирішувала питання щодо суб`єктного складу у цих справах. Предметом позову в цих справах була вимога позивачів про визнання протиправним і скасування наказу МЮУ про задоволення скарги з підстав, зокрема, прийняття оспорюваного наказу з порушенням п. 1 ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки за наявності судового спору щодо нерухомого майна МЮУ не мало повноважень на розгляд скарги у сфері державної реєстрації.
Питання щодо відступу від висновків ВП ВС, викладених у постанові від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, вже передавалося КЦС ВС у межах справи № 757/51866/19-ц, втім ухвалою від 05.06.2024 ВП ВС повернула справу № 757/51866/19-ц у зв`язку з тим, що питання суб`єктного складу у справі № 916/4093/21 не вирішувалося.
Також, КЦС ВС просила відступити від висновків, викладених у постанові КГС ВС від 11.10.2021 у справі № 910/6143/23, що сформульовані з приводу правовідносин, які стосуються правомірності переходу частки у статутному капіталі товариства; натомість у справі, що переглядається, виникли правовідносини щодо реєстрації нерухомого майна.
|
25.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/121958758 |
ВП цивільна | № 2-5441/2011 № 61-1078св23 |
31.07.2024 | Олійник А.С. | Виключна правова проблема |
Виключна правова проблема полягає у відсутності юридичної визначеності у регулюванні поведінки іпотекодержателя у разі обрання ним іншого способу позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, який прямо не передбачений у Законі та чітко не визначений у договорі/іпотечному застереженні, внаслідок чого припиняється іпотека
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/121158791 |
№ 14-113цс24 | Воробйова І.А. | Повернуто |
З погляду на усталені підходи ВП ВС щодо застосування норм права у кредитних правовідносинах, у переданій на розгляд справі, відсутній як кількісний так і якісний критерії виключної правової проблеми, оскільки відсутні протилежні висновки судів касаційної інстанції, не виявлено глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому тощо.
На переконання ВП ВС, наведені КЦС ВС мотиви про наявність виключної правової проблеми у цій справі не є переконливими. Цю справу може вирішити КЦС ВС, який відповідно до законодавчо визначених повноважень може зробити власні висновки з приводу порушених питань правозастосування.
ВП ВС дійшла висновку, що у цій справі відсутні підстави, передбачені ч. 5 ст. 403 ЦПК України, для прийняття цієї справи до свого розгляду.
|
18.09.2024 | http://reyestr.court.gov.ua/Review/121753930 |
ВП цивільна | № 616/458/21 № 61-6727св23 |
07.08.2024 | Краснощоков Є.В. | Відступлення від висновку,Виключна правова проблема |
Відступлення від висновку, викладеного у постановах ВП ВС від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19, КАС ВС від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21, КЦС ВС від 22.03.2023 у справі № 305/1340/21 та від 16.06.2023 у справі № 466/6062/21, від 06.11.2023 у справі № 616/459/21 та від 31.01.2024 у справі № 342/1139/21, щодо виключно перспективної дії рішень (висновків) КС.
Виключна правова проблема полягає у різному розумінні, тлумаченні та застосуванні судами (суддями) законодавчих актів, які передбачають, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, та їх співвідношення з імперативною вимогою процесуального законодавства про те, що суд не застосовує закон чи інший правовий акт, який суперечить Конституції, а застосовує норми Конституції як норми прямої дії.
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/120973761 |
№ 14-107цс24 | Мартєв С.Ю. | Повернуто |
Мотиви КЦС ВС, щодо необхідності розгляду справи ВП ВС зводяться до їх незгоди із законодавчим врегулюванням питання дії у часі рішень Конституційного Суду України, що не обґрунтовує наявності проблеми у правозастосуванні чинних норм законодавства України.
ВП ВС не може вирішувати правові питання, віднесені до компетенції ВРУ та КСУ.
Наведені КЦС ВС мотиви про наявність виключної правової проблеми у цій справі не є переконливими та не стосуються питання правозастосування через юридичну невизначеність певного правового питання.
Практика щодо застосування зазначених статей є усталеною, відповідає висновкам ВП ВС у справах № 4819/49/19, № 990/235/23 та відображена в численних постановах різних касаційних судів у складі ВС
|
18.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/122061991 |
ВП господарська | № 914/1785/22 |
22.05.2024 | Краснов Є.В. | Відступлення від висновку |
Відступлення від висновків, викладених у постановах КЦС ВС від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об’єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об'єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, а не його забудовник.
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/119486555 |
№ 12-31гс24 | Власов Ю.Л. | Розглянуто |
ВП ВС не вирішувала питання про відступ від висновків, викладених КЦС ВС у постановах від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об’єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об'єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, а не його забудовник.
|
18.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/122511425# |
ОП ККС | № 444/870/22 № 51-2989 км 23 |
24.05.2024 | Фомін С.Б. | Відступлення від висновку |
Відступлення від висновку, викладеного у Постанові ККС ВС від 23.04.2019 у справі № 728/47/15-к, про те що виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може. Натомість колегія суддів ККС ВС пропонує сформулювати висновок, який би відповідав змісту та сутті положень ч. 3 ст. 349 КПК, а саме можливості їх застосування у тих випадках, коли сторони оспорюють окремі обставини, які підлягають доказуванню.
Таким чином, визначаючи обсяг та порядок дослідження доказів, якщо сторони погодилися на застосування спрощеної процедури судового розгляду, суд має виходити з безумовного обов’язку досліджувати лише докази щодо обставин, які оспорюються сторонами, що не перешкоджає суду у разі з’ясування неправильності розуміння учасниками судового провадження змісту інших обставин, які підлягають доказуванню, змінити такі обсяг та порядок.
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/119393505 |
№ 51-2989 кмо 23 | Наставний В.В. | Розглянуто |
ОП ККС виснувала, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов’язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.
|
16.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/121847408 |
ОП ККС | № 183/4229/23 № 51-5837км23 |
21.02.2024 | Луганський Ю.М. | Відступлення від висновку |
Відступлення від висновку, викладеного у Постанові ККС ВС від 17.12.2019 у справі № 185/6228/18, про те що з урахуванням положень ч. 1 ст. 420 КПК зміна правової підстави вилучення в обвинуваченого майна на спеціальну конфіскацію його становища не погіршує. Суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги, що при застосуванні спеціальної конфіскації майнові інтереси обвинуваченого не зазнали істотних змін порівняно з оскаржуваним вироком, яким було конфісковано належний обвинуваченому телефон, оскільки відбулося не більше ніж уточнення правової підстави згідно з якою відповідне майно у будь-якому випадку вибуває з його володіння. Мотивуючи своє рішення про необхідність постановлення цього рішення саме у формі ухвали, а не вироку, суд апеляційної інстанції послався на те, що зміна правової підстави вилучення у обвинуваченого цього майна на спеціальну конфіскацію не погіршує його становища та не може розцінюватися як призначення більш суворого покарання. Також, апеляційний суд наголосив і на тому, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК виправлення помилки, допущеної місцевим судом, яка стосується лише майнових інтересів обвинуваченого і не впливає на обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, можливе шляхом зміни вироку, навіть якщо майнові інтереси обвинуваченого зазнають додаткових обмежень.
Натомість колегія суддів ККС ВС пропонує зазначити, що враховуючи приписи статей 420, 421 КПК, рішення апеляційного суду має бути ухвалено у формі вироку, а не ухвали, із вирішенням питання щодо застосування статей 96-1, 96-2 КК при вирішенні питання про те, що чи погіршує становище особи застосування апеляційним судом спеціальної конфіскації.
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/117277394 |
№ 51-5837кмо23 | Луганський Ю.М. | Розглянуто |
ОП ККС виснувала, що застосування згідно положень статей 96-1, 96-2 КК судом апеляційної інстанції спеціальної конфіскації не є тим «іншим випадком», передбаченим ч. 1
ст. 421 КПК, що погіршує становище обвинуваченого.
Відповідно до статей 408, 420 та 421 КПК, рішення апеляційного суду, яким застосовується спеціальна конфіскація, постановляється у формі ухвали.
|
16.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/121847436 |
ОП ККС | № 761/26342/22 № 51-7561 км 23 |
16.04.2024 | Марчук Н.О. | Відступлення від висновку |
Відступлення від висновку, викладеного у Постанові ККС ВС від 18.10.2019 у справі № 757/37346/18-к, про те, що ухвали слідчих суддів, постановлені в порядку статей 28, 114 КПК, окремому апеляційному оскарженню відповідно до положень ст. 309 КПК не підлягають. Натомість колегія суддів ККС ВС пропонує сформулювати свій висновок про можливість апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, постановлених у порядку статей 28, 114 КПК, із застосуванням положень ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 7 КПК.
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118820560 |
№ 51-7561кмо23 | Антонюк Н.О. | Розглянуто |
ОП ККС виснувала, що ухвала слідчого судді про встановлення строку для вчинення дій, необхідних для закінчення досудового розслідування, підлягає апеляційному оскарженню.
|
16.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/121847380 https://reyestr.court.gov.ua/Review/121847489 |
ЗП КГС | № 910/3992/23 |
11.04.2024 | Краснов Є.В. | Відступлення від висновку |
Відступ від правових висновків, викладених у постанові КГС ВС від 07.06.2023 у справі № 910/8493/22, про те, що наказ Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 «Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів» не має зворотної сили у часі і не скасовує технічних рішень, виданих до набуття ним чинності, про продовження строку служби залізничних вагонів.
Окрема думка суддів Краснова Є.В. та Мачульського Г.М. щодо ухвали від 11.04.2024 у справі № 910/3992/23 (про передачу справи на розгляд палати).
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118417889 |
Краснов Є.В. | Розглянуто |
ЗП КГС ВС відступила від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 07.06.2023 у справі №910/8493/22.
На питання чи забороняють приписи Порядку, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647, експлуатацію залізничних вантажних вагонів у навантаженому стані, граничний строк експлуатації яких вичерпався, за умови, що строк служби цих же вагонів за технічними рішеннями, виданими до набрання чинності Порядку, перевищує граничний строк? , судова палата на нього відповіла - "так". Пояснила, що приписи Порядку, затвердженого наказом № 647 щодо заборони експлуатації залізничних вантажних вагонів у навантаженому стані після перебігу граничного строку експлуатації таких вагонів поширюються і на ті вагони, строки служби яких згідно технічних рішень були продовжені на строк, який перевищує граничний, позаяк не може бути продовжений строк, який вичерпався в силу, зокрема, об'єктивних технічних (технологічний) процесів. В протилежному випадку продовження використання вагонів у навантаженому стані після перебігу граничного строку експлуатації на залізничних коліях загального призначення за рішенням суду буде втручанням у державне регулювання залізничної галузі України, в тому числі, з питань безпеки руху.
|
12.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/122569159 |
|
ЗП КГС | № 916/1719/22 |
14.06.2023 | Рогач Л.І. | Відступлення від висновку |
Можливість відступу від висновку Верховного Суду щодо визначення обставин справи, як підстави для направлення справи на новий розгляд, викладеного у Постанові КГС ВС від 19.04.2023 у cправі № 916/1731/22
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/111739291 |
Рогач Л.І. | Розглянуто |
Щодо вирішення спору по суті
СП КГС ВС зважала на:
усталену позицію про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов’язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків;
усталену судову практику, відповідно до якої державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право постійному користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений виключно відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій;
на принцип nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
СП КГС ВС наголосила, що:
• використання принципу свободи договору за наявності чіткого правового регулювання конкретних правовідносин не може бути використано для уникнення необхідності його дотримання, а приватно-правові інструменти не повинні створювати ілюзію дотримання законодавства та добросовісності дій учасників договірних відносин;
• спірний договір з біологічного очищення (біомеліорації) каналу «Тупіковий» за своєю правовою природою є договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом, а отже, відповідає визначенню удаваного правочину, оскільки його вчинено для приховання правочину з надання у користування земельної ділянки з розташованою на ній водоймою для рибогосподарських потреб. Зазначене зумовлює його недійсність з огляду на відсутність у Кілійського МУВГ повноважень на його укладення, а сам договір підлягає визнанню недійсним.
Щодо тлумачення обставин справи як підстави для направлення справи на новий розгляд у порядку ч. 3 ст. 310 ГПК України
СП КГС ВС виснувала, що:
суд касаційної інстанції може зробити правові висновки, у тому числі оціночні, на підставі вже встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та, за відсутності необхідності встановлення додаткових обставин, які можуть істотно вплинути на правильність вирішення спору, з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження, використати свої повноваження, передбачені п. 3 ст. 308 ГПК України, і прийняти своє рішення або змінити рішення.
ОКРЕМА ДУМКА суддів Верховного Суду Краснова Є. В., Мачульського Г. М., Рогач Л. І. від 12.09.2024, cправа № 916/1719/22
|
12.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/122679436 окрема думка https://reyestr.court.gov.ua/Review/123313546 |
|
ВП цивільна | № 201/5972/22 № 61-8488св23 |
27.09.2023 | Синельников Є.В. | Виключна правова проблема |
Виключна правова проблема, яка полягає у визначенні порядку розгляду справи про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком без участі матері з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113815927 |
№ 14-132цс23 | Воробйова І.А. | Розглянуто |
ВП ВС залишила позовну заяву без розгляду, зазначивши про те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
|
11.09.2024 | http://reyestr.court.gov.ua/Review/121753944 |
ВП цивільна | № 554/154/22 № 61-4783св23 |
14.02.2024 | Відступлення від висновку |
Відступлення від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 20.04.2023 у справі № 918/351/21(918/955/21) щодо ефективності за подібних правовідносин у спорах про захист прав власника (законного користувача) майна, яке було відчужене в процедурі примусового виконання судового рішення, вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів і припинення права власності
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/117206128 |
№ 14-24цс24 | Погрібний С.О. | Розглянуто |
ВП ВС виснує, що в разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки.
Оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що ці порушення вплинули на результати торгів та його права порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником згаданої квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.08.2021, яка набрала законної сили, ВП ВС погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, з мотивів наведених в цій постанові.
|
11.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/122061998 |
|
ОП КАС | № 440/14831/23 № К/990/12289/24 |
26.06.2024 | Блажівська Н.Є. | Відступлення від висновку |
Наявність відмінних підходів колегій суддів різних судових палат КАС ВС стосовно:
1) обсягу документів, якими підтверджуються повноваження представників. У постановах від 22.07.2021 у справі № 280/6557/20, від 09.09.2021 у справі № 200/11717/20-а зроблено висновок, що дія ст. 59 КАС не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Про те, що витяг з ЄДРСР, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (позовну заяву та/або апеляційну скаргу), як таку, яка може вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень зазначили колегії суддів КАС ВС, зокрема у постановах від 16.09.2021 у справі № 280/8728/20, від 28.04.2022 у справі № 160/9003/21, від 04.08.2022 у справі № 640/12628/21, від 30.05.2024 у справі № 569/21495/23. Натомість, у постанові від 22.02.2024 у справі № 460/9301/23, висновано, що витяг з ЄДРСР не може самостійно підтверджувати повноваження особи діяти за правилами самопредставництва без надання відповідних документів, з яких підтверджується, що у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи). А у постанові від 07.09.2023 у справі № 320/508/23 суд погодився з позицією про те, що витяг з ЄДРСР, до якого включені відомості про осіб, уповноважених представляти юридичну особу, взагалі не є належними доказами наявності в особи права представляти юридичну особу в порядку самопредставництва та при вирішенні питання про достатність документів на підтвердження діяти в порядку самопредставництва досліджував посадову інструкцію особи, що підписала процесуальний документ.
2) того, чи може / не може бути обмеження повноважень (в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг) обставиною, яка свідчить про відсутність в особи права діяти від імені юридичної особи (суб’єкта владних повноважень) у порядку самопредставництва. Висновок про наявність обмежень повноважень у особи, що підписала касаційну або апеляційну скаргу, є обставиною, що свідчить про непідтвердження повноважень представника діяти в межах, передбачених інститутом самопредставництва, наведений в ухвалах, зокрема від 23.05.2024 у справі № 460/20245/23, від 23.05.2024 у справі № 580/11220/23, від 07.03.2024 у справі № 640/19595/22, від 19.10.2023 у справі № 520/5268/22, від 16.10.2023 у справі № 360/7383/21, від 19.09.2023 у справі № 818/555/18, від 13.09.2023 у справі № 520/987/22, від 09.08.2023 у справі № 420/12073/22, від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22, від 08.05.2023 у справі № 520/5268/22, від 21.02.2023 у справі № 480/8788/21. Наприклад, у постанові від 11.12.2023 у справі № 200/658/21-а суд вказав, що Щепанський А.М. не може вважатися особою, що здійснює самопредставництво Міністерства внутрішніх справ України, оскільки з доданого до апеляційної скарги Витягу не передбачається такої можливості у зв'язку з наявними обмеженнями, що суперечить самій суті інституту самопредставництва. Отже, поширеним є підхід, згідно з яким за умови обмеження в ЄДРСР певних повноважень особа, яка вчиняє юридичні дії в суді, не може вважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи. Натомість у постанові від 20.02.2024 у справі № 420/16521/21 суд відхилив твердження про те, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва.
|
https://reyestr.court.gov.ua/Review/120036291 |
№ К/990/12289/24 | Мельник-томенко Ж.М. | Розглянуто |
Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 11.12.2023 у справі № 200/658/21-а та у інших справах, у яких ВС дійшов висновків, про те, що за умови обмеження в ЄДР певних повноважень особа (працівник), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не може уважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи. Правовий висновок. Обмеження повноважень, зазначені в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій, не спростовують можливості діяти такій особі від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, навіть у разі наявності таких обмежень.
|
11.09.2024 | https://reyestr.court.gov.ua/Review/121545469 |