ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у додатковій постанові Верховного Суду 04.09.2019 у справі № 910/4272/18, у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21, додатковій постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 908/1664/19, ухвалі Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 916/2786/20, постанові ОП КГС ВС від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, за відсутності подібності обставин справ з процесуальних аспектів у перелічених справах порівняно з даною справою. Вимоги Спілки (позивача) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом даної справи в судах попередніх інстанцій у розмірі 200 000 грн., та витрат на проведення судової експертизи у розмірі 21 574, 08 грн. є необґрунтованими, оскільки приписами процесуального законодавства передбачено лише право відповідача заявляти вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи у разі залишення позову без розгляду. За змістом п. 4 ч. 1 ст. 7 названого Закону питання повернення судового збору вирішується судом лише за наявності поданого відповідного клопотання.

ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступлення від висновку (уточнення висновку), викладеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, щодо застосування ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК, оскільки дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у ст. 202 ГПК, відповідно до ч. 4 якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору, а також у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з’явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору. ОП КГС ВС звертає увагу на те, що ОП КГС ВС у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи, про що, у свою чергу, зазначено колегією суддів в ухвалі від 22.12.2022, якою справу передано на розгляд ОП КГС ВС та визначено як підстави уточнення висновків, викладених у постанові ОП КГС ВС від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.

Висновок ВП ВС, викладений в постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, щодо підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства через недотримання порядку скликання загальних зборів є чітким, зрозумілим та стосується конкретних обставин справи, установлених судами факту – першої та апеляційної інстанцій, а практика КГС ВС з розгляду вказаної категорії спорів є сталою.

БП КГС ВС сформулювала такі висновки про застосування норм права: кредитор у справі про банкрутство в порядку, строки та з підстав, встановлених Гл. 3 р. IV ГПК "Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами" (в цій справі з підстави, визначеною п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК) наділений правом подати до відповідного господарського суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал(и) за результатами розгляду заяв з вимогами конкурсних кредиторів. Господарський суд, який переглядає з підстави, визначеною п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України (що є відмінною від підстави, визначеною п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК), за нововиявленими обставинами судові рішення у справі про банкрутство, зокрема, ухвали за результатами розгляду заяв з вимогами конкурсних кредиторів, в процесі такого перегляду встановлює наявність або відсутність нововиявлених обставин, оцінює їх істотність для правильного вирішення спору і вплив на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. У разі, коли під час розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал(и) за результатами розгляду заяв з вимогами кредиторів, господарським судом встановлені нововиявлені обставини, які істотно впливають на оцінку обґрунтованості вимог іншого кредитора до боржника, зокрема, спростовують існування грошового зобов'язання боржника перед іншим кредитором, наявність такого, що набрало законної сили судового рішення, яким було підтверджено грошове зобов'язання боржника перед таким кредитором, оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, з урахуванням нововиявлених обставин, і само по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал(и) за результатами розгляду заяв з вимогами кредиторів. БП КГС ВС не знайшла підстав для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та, відповідно, їх уточнення.

У переданій справі, відсутня обставина реалізації предмета іпотеки, іпотека не припинилася на підставі ч. 1 ст. 593 ЦК, а записи про припинення іпотеки та заборони відчуження внесені на підставі рішення суду про визнання припиненим іпотечного договору, у подальшому скасованого. У цій справі право власності на предмет іпотеки перейшло до інших осіб за час відсутності у відповідному Державному реєстрі прав зареєстрованих відомостей про чинність іпотеки, заявлені позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» стосуються визнання недійсними правоустановчих документів (договорів), на підставі яких проведено державну реєстрацію прав і обтяжень на спірний будинок, скасування державної реєстрації права набувача предмета іпотеки та відновлення записів про обтяження нерухомого майна чинною іпотекою. Вказівка ВП ВС щодо способу захисту порушеного права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, висловлена за відмінних фактичних обставин у порівнянні з фактичними обставинами справи, яка розглядається, не є підставою для уточнення висновків ВП ВС. Крім того, у постанові ВП ВС від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) викладено правовий висновок щодо такого способу захисту прав, як визнання права (п. 70 постанови).

Постанова від 13.03.2023. Відступ від висновків, викладених у постановах ВС від 25.03.2019 у справі № 161/19329/13-ц, від 18.12.2019 у справі № 450/18/15-ц, від 14.07.2020 у справі № 128/2176/18, від 09.06.2021 у справі № 759/17465/18, від 04.08.2021 у справі № 727/7578/16-ц, від 07.06.2022 у справі № 759/17465/18. Початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання. Вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме, не перериває та не зупиняє її перебіг. Визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності. Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності.

Постанова від 13.03.2023 Відступили від висновку ВС, викладеного у постанові від 10.02.2021 у справі № 320/5056/17-ц (провадження № 61-7333св20). У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташованого на території України.

Здійснено відступ від висновку, викладеного колегіями суддів ВП КАС ВС у постанові від 30.04.2020 у справі № 814/1171/17 та СП КАС ВС у постановах від 11.07.2019 у справі № 821/11/18, від 22.10.2021 у справі № 420/4480/19, від 03.09.2021 у справі № 554/8244/17, від 16.09.2021 у справі № 520/5390/20, від 28.10.2021 у справі № 260/852/19 та інших, у яких суд дійшов аналогічних висновків. Правовий висновок. Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви, поданої особою-позивачем, на користь якої ухвалено рішення суду, на підставі ст. 383 КАС про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Здійснено відступ від висновків, викладених колегіями суддів ВП КАС ВС у постановах від 19.02.2020 у справі № 826/16485/16, від 18.03.2020 у справі № 826/15268/17, від 24.04.2020 у справі № 826/7916/17, від 27.05.2020 у справі № 826/15210/16. Правовий висновок. Обов’язок щодо сплати державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях не виникає в авіаційної компанії (авіаперевізника), якщо відсутні підстави, визначені виключно законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом, в тому числі визнаним незаконним. Відповідно, Державна авіаційна служба України не має повноважень щодо нарахування такого збору в рахунках-фактурах та право щодо стягнення заборгованості з його сплати.

Питання про відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою вирішується відповідною колегією суддів і не підлягає передачі на розгляд палати, до якої входить така колегія. Таким чином, на розгляд БП КГС ВС у справі № 9/10 передане питання, яке може бути вирішено колегією суддів КГС ВС, що була визначена автоматизованою системою документообігу суду.

ОП КГС ВС встановила, що постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №910/13840/18, від 08.07.2020 у справі №910/12608/18, від 12.12.2019 у справі №910/13266/18, від 10.12.2019 у справі №910/13891/18, від 05.11.2019 у справі №910/14113/18, від 23.10.2019 у справі №910/13263/18, від правового висновку, викладеного у яких, передаючи справу на розгляд ОП КГС ВС, вважає за необхідне відступити колегія суддів: Вронська Г.О. – головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д., ухвалені Верховним Судом у складі колегій суддів КГС ВС, які входять до складу тієї ж палати - КП КГС ВС. Відповідно, відсутні визначені ч.2 ст.302 ГПК підстави для передачі справи на розгляд саме ОП КГС ВС.

ОП КГС ВС вважає за необхідне відступити від правового висновку КГС ВС у постанові від 05.08.2022 у справі № 905/447/22 щодо можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову. У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21). … Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше – у повній сумі спору (по 23 238 041,19 грн.), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

ВП ВС дійшла висновку про те, що правові висновки ВС є протилежними в аспекті визначення юрисдикції зазначених спорів. Крім того, підстави і предмет позову, зміст позовних вимог, а також суб’єктний склад учасників справ, на які посилається касаційний суд, не є релевантними до спірних правовідносин. ВП ВС зазначила, що висновки, викладені у наведених судових рішеннях, КАС ВС може самостійно оцінити на предмет необхідності їх врахування в цій справі, а в разі незгоди з такими позиціями – вправі передати справу на розгляд ВП ВС на підставі ч. 3 або ч. 4 ст. 346 КАС.

ВП ВС дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків у постанові ВП ВС від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20. Доводи колегії суддів КГС ВС не можуть бути підставою для перегляду ВП ВС у судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Поряд із цим ВП ВС зазначає, що колегія суддів КГС ВС, посилаючись на постанови ВП ВС, в яких викладено правовий висновок щодо того, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, не наводить підстав, які б свідчили про необхідність розгляду питання щодо обрання Позивачем належного способу захисту у справі. + Окрема думка К. М. Пількова, Л. Й. Катеринчук, І. В. Ткача

ВП ВС відступила від правового висновку викладеного в постанові КАС ВС від 14.07.2022 у справі № 420/14397/21, щодо наслідків оскарження покупцем невиконання або неналежного виконання продавцем обов’язку зі складення та реєстрації в ЄРПН податкової накладної, визначивши, що з 1 січня 2015 року покупець товарів / послуг не може включити ПДВ за відповідну операцію до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої у ЄРПН продавцем податкової накладної, а звернення зі скаргою на продавця є лише підставою для проведення контролюючим органом документальної перевірки для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку