Відступлення від висновку ВСУ, викладеного у постановах від 02.09.2015 у справі № 6-1168цс15 та від 16.09.2017 року у справі № 2608/12111/12 (провадження № 6-54цс17), а також висновку КЦС ВС, викладеного в постановах від 21.08.2018 у справі № 757/32440/15-ц (провадження № 61-14437св18), від 05.09.2018 у справі № 723/1983/16-ц (провадження № 61-22402св18) та від 20.01.2021 року у справі № 2-4440/11 (провадження № 61-5464св20), про те, що при застосуванні ст. 388 ЦК у подібних правовідносинах витребувати можна лише індивідуально визначене майно, або майно яке виділено в натурі.

Відступлення від висновків, викладених КАС ВС у Постанові від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17 (провадження № К/9901/61297/18). На думку ОП КЦС ВС, в зазначеній постанові суду закладається суперечність між цими статтями та пунктом «а» ч. 1 ст. 121 ЗК. Адже, з одного боку, кожен громадянин (безвідносно до того, чи є він членом фермерського господарства) має право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства (тобто будь-якої ділянки) в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної міської ради, де знаходиться фермерське господарство (п. «а» ч. 1 ст. 121 ЗК), а з іншого боку, така ж особа, яка є членом фермерського господарства, не має права на приватизацію земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства, і на якій вона працює.

Відступлення від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 26.02.2020 у справі № 911/2325/18, про те, що для відновлення права власності держави на незаконно вилучену земельну ділянку ефективним способом захисту є віндикаційний позов, до якого застосуванню підлягає загальний строк позовної давності. Колегія суддів КЦС ВС із зазначеним висновком не погоджується та вважає, що зайняття (заволодіння) громадянами та юридичними особами земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням положень ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Відступ від висновків щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 175, п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК, викладених КГС ВС у Постанові від 03.06.2020 у справі № 908/1481/19, якою залишено без змін ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Відступлення від висновку, викладеного у постонові ВСУ від 10.12.2009 у справі № 6-22822сво08, згідно з яким якщо у відповідача не виник обов`язок зі сплати відсотків за користування коштами до 01.01.2004, то не можна вважати, що цей обов`язок продовжував існувати після набрання чинності ЦК. Висновок судів попередніх інстанцій в частині стягнення процентів за договором позики зроблений із урахуванням правової позиції, висловленої у постанові ВС від 03.02.2021 у справі № 203/6896/14-ц (провадження № 61-930св20). У цій постанові ВС за аналогічних правовідносин, врахувавши п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, дійшов висновку, що умова договору позики від 19.02.1999 про встановлення процентів за користування позикою недійсною не визнавалась; до відносин за договором позики від 19.02.1999 із 01.01.2004 підлягають застосування положення ЦК, і позикодавець має право на нарахування процентів з моменту набрання чинності ЦК до моменту пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК. Разом з тим, правові висновки ВСУ щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є протилежними, оскільки ВСУ вважав, що якщо у відповідача не виник обов`язок зі сплати процентів за користування коштами до 01.01.2004, то не можна вважати, що цей обов`язок продовжував існувати після набрання чинності ЦК. Узгодити правові позиції (відступити/погодитися) з висновком ВСУ є виключним процесуальним повноваженням ВП ВС.

Відступлення від правового висновку щодо застосування положень ст. 38 КЗпП, викладеного в постанові КГС ВС від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, про розгляд за правилами господарського судочинства позову фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю, директором і учасником якого була ця особа, про визнання трудових відносин припиненими.

Виключна правова проблем полягає у невизначеності питання щодо застосування позовної давності до основної і додаткової вимоги у зобов'язанні, забезпечення розумної передбачуваності судових рішень.

Відступлення від правових висновків, викладених у постанові ВСУ від 18.12.2012 в справі № 14/5025/1982/11 (провадження № 3-66гс12) та у постанові КГС ВС від 06.03.2019 в справі № 910/22473/17 стосовно того, що договір оренди транспортного засобу, який укладено між фізичними особами-підприємцями, є правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки ці суб`єкти здійснюють свою діяльність із метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Тому положення ч.2 ст. 799 ЦК не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки поняття фізичної особи-підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими.

Відступлення від висновку, викладеного у Постанові КАС ВС від 29.01.2021 у справі № 160/6742/20 (провадження (№К/9901/25107/20), щодо застосування положень п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК, який є тотожним п. 10 ч. 1 ст. 294 КАС, враховуючи, що уніфікація позиції щодо застосування норм процесуального права необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Формування сталої судової практики при визначенні статусу вимог податкового органу, за умови нормативно-правового регулювання спірних правовідносин КУзПБ, уточнення правової позиції щодо визначення моменту виникнення грошових зобов'язань боржника стосовно сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями, адже одним із критеріїв обґрунтованості грошових вимог є існування у боржника на момент подачі заяви контролюючого органу з кредиторськими вимогами, обов'язку зі сплати відповідних платежів, який виник до відкриття провадження у справі про банкрутство. А відтак і визначення обсягу самостійного дослідження господарським у справі про банкрутство обставин виникнення кредиторських вимог податкового органу.

Правовою проблемою, що підлягає вирішенню, є необхідність встановлення згідно з визначеними правилами тлумачення договорів, враховуючи звичаї ділового обороту, попередню та наступну поведінку сторін договору купівлі-продажу квартири, їх майнові інтереси, права й обов`язки, дійсний зміст, природу та мету цього договору, вартість квартири, валюту зобов`язання покупця, особливості проведених розрахунків між ними. Вирішення зазначеної правової проблеми пов`язане із застосуванням ч. 1, 2 ст. 533 ЦК та ст. 169 ЦК УРСР щодо можливості виконання грошового зобов`язання у гривнях за офіційним курсом іноземної валюти станом на дату кожного платежу.

Відступлення від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22, про те, що у 2022 році виплата особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ-ї групи щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 540.

Відступлення від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 26.04.2023 у справі № 260/1939/22, про відсутність у заступника керівника обласної прокуратури права на підписання та подання апеляційної скарги від імені обласної прокуратури.

Відступлення від висновків КЦС ВС, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі № 354/467/16-ц шляхом їх конкретизації та необхідності врахування справедливості, добросовісності та розумності, як загальних засад цивільного законодавства у правовідносинах, на які поширювались умови Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та які виникли 21 та 22 квітня 2021 року.

Відступлення від висновку КЦС ВС, викладеного в постанові від 17.08.2022 у справі № 607/15017/20-ц (провадження № 61-5940св22), оскільки норми національного законодавства, з урахуванням практики ЄСПЛ, регулюють відносини, що виникають з приводу користування келією, так як остання вважається житлом у розумінні ст. 8 Конвенції. Вирішення вимоги позивача за первісним позовом про визнання особою такою, що втратила право користування приміщенням та вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житловим приміщення, не свідчить про втручання держави у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу користування житловим приміщенням, і такий спір підлягає вирішенню судом відповідно до ст. 19 ЦПК