Відступлення від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 17.11.2022 у справі № 160/1611/20, про те, що у спірних правовідносинах позивач протягом року здійснює безперервний виробничий цикл у вигляді відведення, акумуляції у ставку-накопичувачі та транзиту із подальшим скиданням у річку зворотних надлишків шахтних вод від господарської діяльності гірничорудних підприємств підземного Кривбасу в передбачений період на підставі індивідуального регламенту. Така діяльність ДП не викликає необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування за умови отримання цього дозволу гірничорудними підприємствами, за результатами господарської діяльності яких утворюються ці шахтні води.

Відступлення від висновків, викладених у постанові КЦС ВС від 27.01.2021 у справі № 464/1369/18 (провадження № 61-15457св19) щодо дискреційних повноважень роботодавця з виплати працівникові премій як обов’язкових складових заробітної плати

Відступлення від висновку щодо застосування ст.ст. 126, 128, 129, 135 СК у постанові КЦС ВС від 26.09.2018 у справі № 462/659/13-ц

Відступлення від висновків щодо застосування ч. 10 ст. 84 ЦПК у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах КЦС ВС від 04.10.2023 в справі  № 567/1471/21 (провадження № 61-6249св23), від 25.10.2023 в справі № 567/1007/22 (провадження № 61-13022св23), від 04.10.2023 в справі № 567/635/22 (провадження № 61-6257св23), від 04 жовтня 2023 в справі № 567/1469/21 (провадження № 61-7220св23), від 18.10.2023 в справі № 567/6/22 (провадження № 61-2683св23).

Відступлення від висновку щодо застосування норми права (ч. 2 ст. 358 ЦПК) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах КЦС ВС від 27.01.2021 у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), від 21.06.2023 у справі № 202/32361/13-ц (провадження № 61-3546св23).

Відступлення від висновку щодо застосування ст.ст. 47, 61, 63, 104 ЖК, викладеного у постанові КЦС ВС від 26.06.2019 у справі № 206/4576/15-ц, в частині вирішення позову за вимогами про встановлення порядку користування житлом.

Відступлення від висновків КЦС ВС про повернення касаційної скарги одноособово суддею-доповідачем в ухвалах КЦС від 13.11.2023 у справі № 161/10477/22 (провадження № 61-13938ск23), від 20.12.2023 у справі № 632/1/23 (провадження № 61-17442ск23), від 13.09.2023 у справі № 308/4961/21 (провадження № 61-11834ск23), від 29.05.2023 у справі № 2о-231/2007 (провадження № 61-7412ск23) та інших щодо повернення касаційної скарги суддею одноособово

Уточнення правових висновків/відступ від висновків щодо застосування ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII, викладені КГС ВС у Постановах від 30.03.2023 у справі № 904/2591/20 та від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22.

Відступ від висновку ОП КГС ВС, викладеного у Постанові від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, про те, що договір, який укладений з порушенням вимог чинного законодавства про освіту, у подібних справах підлягає визнанню недійсним за приписами ст. 203, 215 ЦК. ОКРЕМА ДУМКА суддів КГС ВС Чумака Ю. Я., Булгакової І. В. щодо ухвали про прийняття до розгляду справи. ОКРЕМА ДУМКА судді Т. Малашенкової про прийняття до розгляду ОП КГС ВС справи № 917/1173/22.

Відступ від висновків про застосування норм права, які викладені у Постанові КГС ВС від 14.02.2023 у справі № 904/868/22, щодо того, що спір про визнання незаконним та скасування наказу про примусове відчуження майна та про визнання актів про примусове відчуження майна має розглядатись у порядку господарського судочинства.

Відступ від висновку щодо застосування ст. 1212 ЦК у питанні відшкодування (повернення) виплаченої допомоги по безробіттю, викладеного у постанові КГС ВС від 05.10.2020 у справі № 906/1043/19.

Відступ від висновку ВП ВС, викладений у постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача, або уточнення вказаного висновку щодо правовідносин у спорі за позовом особи, яка не є кредитором боржника, однак вважає, що її право порушено внаслідок безпідставного недопущення її до участі в аукціоні. На думку колегії суддів КГС ВС, висновок ВП ВС щодо неефективності такого способу захисту як визнання недійсним аукціону та визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, не є релевантним законодавчому регулюванню у процедурах банкрутства, оскільки: 1) такий спосіб захисту інтересу кредитора передбачений спеціальним законом, що надає позивачу законні сподівання на захист його інтересу у судовому порядку; 2) суд не може відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, якщо він передбачений законом або договором, оскільки це не передбачено законодавством України; 3) виникає багато питань щодо вирішення долі коштів, сплачених за майно банкрута, оскільки такий захист порушеного права як витребування майна, проданого на аукціоні, зумовить подання додаткових позовів або боржником, або поточним володільцем майна – в залежності від вирішення спору, що в свою чергу, не сприяє принципу процесуальної економії; 4) з'ясування питання добросовісності поточного володільця відчуженого на спірному аукціоні майна не охоплює велику частку внутрішньо-організаційних наслідків продажу майна на аукціоні з порушеннями, притаманних саме банкрутству, зокрема відшкодування шкоди боржникові внаслідок проведення незаконного аукціону при неможливості витребування майна він добросовісного набувача тощо; 5) не враховує, що визнання аукціону з продажу майна банкрута недійсним має на меті захист не лише боржника, а й його кредиторів, які власним позовом повинні мати можливість донести суду весь перелік порушень, які були допущені при проведенні аукціону всіма його учасниками: ліквідатором як замовником, торгівельною організацією, іншими учасниками аукціону, в тому числі переможцем; 6) залишає невирішеним питання, чи підлягає застосуванню наведений у постанові ВП ВС від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 висновок щодо неефективності такого способу захисту як визнання недійсним аукціону та визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута за позовом особи, яка не є кредитором боржника, однак вважає, що її право порушено внаслідок безпідставного недопущення її до участі в аукціоні.

Відступлення від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), вказавши, що: «положення ч. 1 ст. 261 ЦК , з урахуванням принципу розумності слід розуміти так, що: по-перше, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права власності; по-друге, у разі, якщо особа довідалась про порушення права, але не мала відомостей про особу, яка порушила право власності, перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли власник дізналася про особу, яка порушила право. людина розумна і обачна внаслідок аналізу ч. 1 ст. 261 ЦК усвідомлює, що перебіг позовної давності за віндикаційною вимогою не може розпочинатися раніше, ніж право власності буде набуте останнім набувачем. Саме тому законодавець і передбачив два правила початку перебігу позовної давності; протилежний підхід до визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння унеможливлює захист прав власника у разі його неодноразового відчуження, оскільки початок перебігу буде завжди пов’язуватися із першим вибуттям майна.

Необхідність вирішення таких питань: 1) чи повинно надсилатись рішення суду першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 251 КАС особисто позивачу, як учаснику справи, який не має електронного кабінету і в якого офіційна електронна адреса відсутня в тому випадку, коли його представником є адвокат, який зареєстрований в Електронному кабінеті? 2) чи є достатнім в даному випадку надсилання судового рішення лише представнику позивача на офіційну електронну адресу (в електронний кабінет) на виконання вимог ч. 5 ст. 18 КАС у порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС (в редакції від 19.05.2022) та КАС (зі змінами, внесеними Законом № 1416-IX), безвідносно до вимог ч. 5 ст. 251 КАС, якою встановлено обов'язок надсилання судового рішення учаснику справи, який не має електронного кабінету і в якого офіційна електронна адреса відсутня? 3) в разі не надіслання позивачу копії судового рішення в будь-якій спосіб, а надіслання цього рішення представникові в електронний кабінет (на електронну адресу) на виконання вимог ч. 5 ст. 18 КАС (в редакції Закону № 1416-IX), чи може судове рішення вважатись врученим і позивачу в розумінні вимог ч. 7 ст. 251 КАС і чи наявні підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду в разі не надіслання позивачу копії рішення суду першої інстанції?

Юрисдикція спорів у справі про користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства. Чи повинен цей спір розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.