Відступ від висновку, викладеного у постанові ОП КГС ВС від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, про те, що реалізація судом апеляційної інстанції обов’язку зупинити провадження у справі у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 227 ГПК, має відбуватись у межах, встановлених ч. 3 ст. 195 ГПК (подібно ч. 3 ст. 195 ГПК застосовується і щодо ст. 228 ГПК).

Відступлення від висновку, викладеного у постановах КГС ВС від 11.09.2018 у справі № 916/1461/16, від 26.02.2019 у справі № 910/12099/17, від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 11.09.2019 у справі № 910/1979/19, від 24.02.2020 у справі № 905/639/19, від 08.09.2021 у справі №910/1846/21, від 10.11.2021 у справі № 922/1543/19 про те, що в апеляційному порядку окремо від рішення суду підлягають оскарженню ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду (повернення) заяв, поданих по суті справи. На переконання колегії суддів ця справа містить виключну правову проблему та зумовлює необхідність використання повноважень ВП ВС для вирішення питань щодо обґрунтованості обмеження права на оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції про залишення без розгляду (повернення) заяв, про які йдеться у п.п. 6, 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК (п.п. 6, 14 ч. 1ст. 255 ГПК), за можливості якого – визначення чітких критеріїв такого обмеження.

Виключна правова проблема щодо застосування процесуальних норм у ГПК України, КАС України та ЦПК України, зокрема, можливості судів вищих інстанцій ухвалювати судові рішення по суті питання про перегляд рішення суду першої чи апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами та самостійно його вирішувати. Нормами ЦПК України, ГПК України та КАС України не повністю та не чітко урегульовані повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій при перегляді рішення судів нижчих інстанцій, ухвалених за нововиявленими обставинами

Виключна правова проблема щодо ефективного способу захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна на торгах у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо такий позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів; необхідності пред’явлення у таких спорах вимог про визнання недійсним укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу (стороною якого позивач не був, унаслідок чого він формально не може вимагати застосування наслідків недійсності цього договору у разі визнання його недійсним), про визнання недійсними та скасування торгів (їхніх результатів), а також інші вимоги, відмінні від вимоги про витребування предмета купівлі-продажу, для захисту прав позивача. Відступлення від висновку КГС ВС, сформульованого у постанові від 20.04.2023 року у справі № 918/351/21 (918/955/21) щодо належності й ефективності вимог про визнання недійсними результатів прилюдних торгів (електронних аукціонів), свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів і припинення права власності на майно, яке відчужене не позивачем, а органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) у процесі примусового виконання судового рішення та зазначити, що ефективним способом захисту у подібних правовідносинах є саме вимога про витребування відчуженого на торгах майна від його набувача, а не інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України; рішення суду про витребування такого майна відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей як про право власності позивача на нерухоме майно, так і про всі речові права й обтяження (зокрема на підставі договору іпотеки) цього майна, які існували на момент проведення торгів.

Відступ (шляхом уточнення) від висновку, викладеного в п. 7.33 постанови ВП ВС від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, стосовно того, що у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично стають учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Зокрема, різна кількість учасників КСП та засновників його правонаступника не може мати юридичного значення для висновку про те, чи відбулось правонаступництво. Натомість юридичне значення мають волевиявлення вищого органу управління КСП про реорганізацію у конкретного правонаступника, державна перереєстрація КСП у такого правонаступника і його статут, що відповідає ст. 3, 8, 19 Конституції України, Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та ст. 8 Закону України «Про підприємництво» у редакціях, що діяли станом на 2000 рік.

Відступлення від висновку викладеного у постановах КГС ВС від 21.01.2019 у справі № 5023/2082/12 та від 21.01.2019 у справі № 42/339-10 щодо можливості закриття провадження у справі за заявою про видачу дубліката виконавчого листа/заміну сторони виконавчого провадження, яка подана повторно.

Розмежування предметної юрисдикції у спорах щодо відшкодування шкоди, спричиненої професійним захворюванням, набутим під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, вказуючи на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про розгляд спірних правовідносин судами цивільної юрисдикції. Питання відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби в органах внутрішніх справ, входило до предмета доказування у справі № 212/9599/20, розгляд якої здійснювався КЦС ВС. Так, у постанові від 27.10.2021 у справі № 212/9599/20 КЦС ВС зазначив, що проходження публічної служби – це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. При цьому позивач у період з 15.11.1993 по 22.04.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ, є інвалідом третьої групи та йому встановлено 50% втрати професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров’я, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, його було звільнено у зв’язку із захворюванням, отриманим під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що відноситься до публічної служби. Отже, КЦС ВС дійшов висновку, що зазначене свідчить про те, що позивач перебував на публічній службі, а тому спірні правовідносини між сторонами щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю, відповідно до ст. 19 КАС, є публічно-правовим спором і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження у справі № 160/24663/23, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть в розріз із положеннями ст. 19, 21 КАС, якими визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки вимога про відшкодування шкоди заявлена позивачем не в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, вона підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відступлення від висновку ВСУ (шляхом конкретизації) щодо підстав припинення права власності на земельну ділянку (частку в праві на неї) у зв’язку з набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на такій земельній ділянці, за рішенням суду у справах про поділ спільного майна подружжя (визнання права на частку в праві спільної власності подружжя без вимог щодо поділу майна в натурі).

Відступлення від висновку, викладеного у постановах КГС ВС від 17.01.2020 у справі №31/287-10 та КЦС ВС у справі № 752/3582/14-ц від 18.11.2021, щодо можливості заміни позивача (стягувача) у справі, який втратив процесуальний статус учасника справи на підставі чинної ухвали суду про заміну сторони, на особу, яка не має правового зв’язку з новим позивачем (стягувачем).

Відступлення від висновків, викладених у постановах ВС від 19.02.2020 у справі № 200/12041/17 (провадження № 61-12507св19), від 16.12.2020 у справі № 750/8669/17 (провадження № 61-10623св18), від 23.12.2020 у справі № 750/7344/18 (провадження № 61-5354св19) та від 29.11.2023 у справі № 522/21417/17 (провадження № 61-10147св23) щодо можливості скасування судом апеляційної/касаційної інстанції рішення та/або постанови суду за обставин, коли рішення та/або постанова були ухвалені до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника

Відступ від висновків щодо визначення належних способів захисту прав позичальників при проведенні реструктуризації їх зобов`язань за договором про споживчий кредит, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», викладених у постановах КЦС ВС від 18.10.23 року у справі № 555/1434/22, від 26.04.23 року у справі № 209/800/22, від 22.06.23 року у справі № 593/1509/21, від 25.09.23 року у справі № 756/19574/21, від 27.09.23 року у справі № 722/479/22, від 27.09.23 року у справі № 357/12698/21, від 07.09.22 року у справі № 274/6004/21, від 21.06.23 року у справі № 569/18312/21, від 05.12.23 року у справі № 760/24188/21, від 10.04.24 року у справі № 465/7930/21

Відступлення від висновку у постанові КЦС ВС від 05.01. 2024 у справі № 743/1596/15-ц (провадження № 61-7035св23) та зробити висновок про те, що оскільки АТ «Сенс Банк» створено та зареєстровано відповідно до законодавства України, власником банку є держава Україна, тому відсутні підстави для застосування заборони, передбаченої пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Відступлення від висновків КЦС ВС у постановах від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), від 03.04.2024 у справі № 567/793/22 (провадження № 61-75 св24), від 22.05.2024 у справі № 567/1422/22 (провадження № 61-668св24) та у справі № 567/983/22 (провадження № 61-13554св23), від 17.06.2024 у справі № 567/38/23 (провадження № 61-18062св23), від 20.06.2024 у справі № 627/895/22 (провадження № 61-17471св23) про те, що отримання від орендаря орендної плати за користування земельними ділянками підтверджує факт виникнення відносин щодо оренди землі, навіть за наявності висновку експерта про неналежність орендодавцю підпису у договорах

Відступлення від висновків у постановах КЦС ВС від 21.08.2024 у справі № 757/24098/18-ц (провадження № 61-7530св23), від 07.12.2022 у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), від 14.06.2023 у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23), від 17.01.2024 у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23), від 18.05.2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22), від 24.01.2024 у справі № 362/1426/17 (провадження № 61-6117св23), від 29.11.2023 у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), від 31.07.2024 у справі № 757/54645/16-ц (провадження № 61-6487св24) та зробити висновок про те, що:відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення до ЄДРСР, за умови, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, знав про судове засідання, в якому ухвалено оскаржене судове рішення, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених ч. 2 ст. 358 ЦПК".

Відступлення від висновків щодо застосування ст. 347 ЦК, викладених у постановах КЦС ВС від 08.04.2020 у справі № 130/2319/17-ц (провадження № 61-17641св19), від 25.01.2023 у справі № 760/34680/19 (провадження № 61-9724св22), та зробити висновок про те, що: «якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. У випадку, якщо особа відмовилася від видачі свідоцтва про права на частку в спільній сумісній власності, а у подальшому змінила своє рішення та звертається із заявою про видачу такого свідоцтва (оспорює свідоцтво про право на спадщину, в яке включено таке майно), то поведінка такої особи з точки розу розумного спостерігача є суперечливою».