Висновки ВП ВС, від яких вважає за необхідним відступити КЦС ВС, сформовані у п. 76 постанови від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, не є подібними, оскільки правове регулювання правовідносин, суб’єктний склад та фактичні обставини справи є відмінними у справі за інших фактичних обставин, тому правове регулювання цих правовідносин не є подібними з правовідносинами у справі, яка передана на розгляд ВП ВС

ВП ВС дійшла висновку, що КЦС ВС не погоджується з тим, як КГС ВС застосував у справах № 910/20769/20 та № 910/2705/20 висновки ВП ВС, викладені в постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20. Проте питання правильності застосування КГС ВС правових висновків ВП ВС не входить до переліку підстав передачі справи на розгляд ВП ВС, визначених ст. 403 ЦПК

Оскільки існує принципово різний підхід КГС та КЦС до вирішення питання в частині наявності/відсутності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у разі, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та обов'язки іншої особи, але не залучив останню до участі у даній справі, тобто не лише у рамках господарської юрисдикції, ОП КГС ВС зазначає про те, що питання, які поставлені колегією суддів в ухвалі від 16.01.2024 у справі № 907/825/22, не можуть бути вирішені ОП КГС ВС.

Підстави для передачі справи № 926/701-б/22 (926/848/22) на розгляд саме ОП КГС ВС, визначені ч. 2 ст. 302 ГПК, у даному випадку відсутні.

КЦС ВС просить відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах цього ж касаційного суду, тобто того ж суду, який передав справу на розгляд ВП ВС. Однак такі висновки в силу вимог ч. 3 ст. 403 ЦПК України не можуть бути предметом розгляду ВП ВС. Доводи колегії суддів КЦС ВС про необхідність відступу від правових висновків ВСУ, викладених у постанові від 22.06.2017 року у справі № 201/14163/13-ц, не обґрунтовують доцільності розгляду справи ВП ВС.

КГС ВС не вказав конкретних причин необхідності відступу від висновку, зокрема, в чому полягає його практична неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, застарілість внаслідок зміни суспільного контексту чи розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання тощо. Висновок про те, що суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов’язання, ВП ВС послідовно викладала у постановах від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 та від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, що свідчить про сталість правової позиції ВП ВС у цьому питанні.

ВП ВС дійшла висновку, що діяння, визначені у ст. 437 КК, здатні вчиняти особи, які в силу службових повноважень або фактичного суспільного становища спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними та/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій. Планування, підготовка, розв`язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, та ведення агресивної війни чи агресивних воєнних дій вимагає наявності у суб`єктів або відповідних повноважень, ресурсів у сферах міжнародних відносин, внутрішньої політики, оборони, промисловості, економіки, фінансів, або такого суспільного становища, яке дозволяє їм впливати на прийняття відповідних рішень уповноваженими особами. Вони можуть, зокрема, але не виключно: окреслювати загальний курс розвитку держави, реалізовувати його; представляти державу в міжнародних відносинах; впливати на її нормотворчу діяльність; формувати державну політику; формувати національну ідеологію та забезпечувати її впровадження у життя через масовий вплив на суспільну думку; затверджувати склад і керувати збройними силами, підпорядкованими державі, а також незаконними воєнізованими чи збройними формуваннями; визначати стратегічні завдання для економіки та промисловості (у тому числі спрямовані на обслуговування ними військових цілей); забезпечувати фінансування воєнних заходів; керувати матеріально-технічним забезпеченням впровадження цих заходів До осіб з відповідними можливостями можуть належати, наприклад: глави держав та урядів; члени парламенту; лідери політичних партій; дипломати; керівники спецслужб; командири збройних сил, підпорядкованих державі, а також незаконних воєнізованих чи збройних формувань; інші особи, які фактично діють як військові командири; керівники органів виконавчої влади, які здійснюють функції з вироблення та реалізації державної політики і нормативно-правового регулювання у сфері діяльності збройних формувань і обігу зброї; керівники, правовий статус яких не охоплюється поняттям військового командира і які здійснюють владу або контроль щодо осіб, які беруть участь в агресивній війні чи агресивних воєнних діях; інші особи, які хоча й не займають формальних посад, проте здатні реально впливати на військово-політичні процеси, пов`язані з плануванням, підготовкою, розв`язуванням агресивної війни чи воєнного конфлікту та веденням агресивної війни або агресивних воєнних дій

Здійснено відступ від висновку, викладеного колегіями суддів ПП КАС ВС у постановах від 26.10.2021 у справі № 360/1594/20 та від 17.11.2021 у справі № 200/2618/20-а. Правовий висновок. Наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що виник у період із 14.04.2014 по 12.02.2020, надає право контрольному органу формувати та направляти вимогу про сплату цього боргу.

КЦС ВС не надано посилання на кількісні й якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи до ВП ВС необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Питання, порушене КЦС ВС, не свідчить про існування виключної правової проблеми в спірних правовідносинах, тому справу може вирішити КЦС ВС.

ВП ВС наголосила, що правові висновки, викладені в постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 щодо розмежування між цивільною та господарською юрисдикцією спорів про звільнення керівника юридичної особи, є актуальними і не потребують відступу або уточнення, тому що не відбулись зміни в законодавстві, у суспільних відносинах, що давало б вагомі підстави для відступу від вже сформованого висновку.

Ухвала про повернення від 22.02.2024 Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду не має правових підстав для прийняття до розгляду матеріалів провадження за заявою керівника Донецької обласної прокуратури про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, оскільки на розгляд об’єднаної палати може бути передана справа (після відкриття касаційного провадження і до прийняття постанови за наслідками розгляду касаційної скарги), яка перебуває на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів, якщо це питання вирішено більшістю від складу суду, що розглядає справу.

Постанова від 21.02.2024 ОП КЦС відступила від висновку щодо застосування норм права (абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України, частина перша статті 91 ЦК України, частина перша статті 94 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 175/3508/21 (провадження № 61-11562св21). Висновки. Посилання роботодавця на інтернет ресурс та зазначення, що працівник може ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду за відповідним посиланням, не є належним доказом виконання відповідачем своїх обов’язків, що передбачені частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки неможливо достеменно встановити, які саме вакансії на той період перебували на вказаному відповідачем інтернет ресурсі, чи були там всі наявні в той час вакантні посади, чи ознайомлювався позивач з зазначеним переліком вакансій і взагалі, чи мав позивач доступ до вказаного інтернет ресурсу. Тому посилання роботодавця на інтернет ресурс не дає змоги встановити, що вакантні посади (інша робота) були доведені до відома працівника.Законодавством не передбачена можливість поновлення на посаді, відмінній від тієї, з якої працівника було незаконно звільнено.Вимушений прогул – це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Період вимушеного прогулу визначається робочими днями

Передаючи справу на розгляд ВП ВС, колегія суддів КГС ВС послалася на висновки, зроблені в одній його постанові та у чотирьох постановах ВП ВС, прийнятих у справах, предмети та обставини спорів у яких не є подібними до справи № 910/3419/22, оскільки обставини наявності в Державному реєстрі прав двох розділів на один об'єкт нерухомого майна за різними особами (позивачем і відповідачем) встановлені і є однією з підстав позову лише в цій справі. Таким чином, КГС ВС не навів ні кількісних, ні якісних критеріїв наявності виключної правової проблеми у справі № 910/3419/22, тоді як питання застосування норм матеріального права, вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

КГС ВС не конкретизує, з якими саме висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові КАС ВС від 11.09.2023 у справі № 0640/4433/18, він не погоджується та від яких саме висновків вважає за необхідне відступити. При цьому у наведеній постанові КАС ВС відсутній висновок щодо застосування ст.ст. 19, 77 ЗК, положень Закону України «Про використання земель оборони». Відповідно, відсутні й підстави для передачі справи на розгляд ВП ВС, встановлені ч. 3 ст. 302 ГПК. ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна) суддів ВП ВС Банаська О. О., Ткачука О. С. щодо ухвали ВП ВС від 21.02.2024 у справі № 910/288/23 (провадження № 12-2гс24).

Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 17.11.2022 у справі № 160/1611/20. Правовий висновок. Діяльність підприємства, пов’язана з акумуляцією надлишків зворотних вод та їх скиданням, є спеціальним водокористуванням, а відтак є платною та здійснюється виключно на підставі дозволу на спеціальне водокористування та відповідно до установлених лімітів.