Відступ не здійснювався. Правовий висновок. Під час нарахування пенсії особам відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає указана норма в редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»", оскільки з прийняттям Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ "Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021.

Відступ не здійснювався. Правовий висновок. Призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись до органів Національної поліції для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393»), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.

Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21. Правовий висновок. На будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України. Суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин.

Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до ПФУ, на роботі в органах Пенсійного фонду і стосуються прийняття на публічну службу, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що такі працівники на час звільнення не перебували на державній службі та ПФУ і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій

Оскільки належним способом захисту порушеного права власності територіальної громади є звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння до останнього набувача (володільця), яким є юридична особа, такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю. У цьому випадку підлягає застосуванню загальне правило, передбачене ч. 4 ст. 414 ЦПК України, про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи

Розгляд судом справи, у якій він є третьою особою, а підставами позову є дії цього суду як органу державної судової влади, без належного з’ясування питання про наявність / відсутність підстав для відводу / самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи

Належним відповідачем за позовом директора навчального закладу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є відповідний відділ освіти, з яким директор такого закладу уклала трудовий договір (контракт)

Отримувач аліментів як особа, яка не брала участі в розгляді справи, не має права на апеляційне оскарження рішення про стягнення аліментів з того самого платника на користь іншого отримувача, оскільки аліментні зобов'язання платника на користь різних осіб існують паралельно, не є конкуруючими та випливають з різних самостійних підстав, які не виключають одна одну

Територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача або незбереження цього майна має право на отримання лише грошової компенсації

Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів ВП КАС ВС у постанові від 20.06.2024 у справі № 120/10686/22. Правовий висновок. Висновки ВП ВС щодо критеріїв зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, формулювання яких зумовлене недосконалістю нормативно-правового регулювання у питанні дотримання принципу співмірності в умовах необмеженості строку, за який такі кошти підлягали стягненню, та з метою уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах, не можуть застосовуватися до правовідносини, які урегульовуються статтею 117 КЗпП в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX № «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 та яким було обмежено строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні трьома місяцями, та період, за який може стягуватися середній заробіток у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, шістьма місяцями. Здійснено відступ від цієї позиції ВП ВС у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/131035280 Правовий висновок Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст. 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими ВП ВС у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Ппитання, поставлені колегією суддів Першої судової палати, нормативно врегульовано, на них надано відповіді у правовому висновку ОП ККС ВС у Постанові від 19.09.2022 у справі № 521/12324/18), а тому немає потреби повторно розглядати це питання.

Характер спірних правовідносин у справах № 910/4017/22, № 910/16672/20 та № 910/4131/22 в контексті застосування положень ст. 1, 9, 19, 21 Закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та ст. 1173, 1176 ЦК за змістовним критерієм не є очевидно подібними. Окрема думка судді О. Кібенко

ОП ККС виснувала, що ухвала суду апеляційної інстанції, якою поновлено строк на апеляційне оскарження, не підлягає окремому оскарженню в касаційному порядку; якщо після відкриття касаційного провадження буде встановлено, що касаційний розгляд здійснюється за касаційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, суд касаційної інстанції має постановити ухвалу про закриття касаційного провадження.

ОП ККС виснувала, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому частиною 1 ст. 124 КПК. Можливість стягнення процесуальних витрат має бути роз’яснена обвинуваченому при роз’ясненні йому права на звільнення від кримінальної відповідальності і права заперечувати проти закриття кримінального провадження відповідно до частин 2 та 3 ст. 285 КПК.