Supreme LAB
Юрисдикція№ справи /
№ провадження
Дата передачі справиДоповідачПідстава передачіСуть питанняУхвала про передачу справи№ провадження
у ВП / ОП / П
Доповідач
у ВП / ОП / П
Стан розглядуПравова позиція / висновокДата ухвалення рішенняРішення ВС / ЄДРСР
ВП господарська № 922/2321/22
20.09.2023 Зуєв В.А. Відступлення від висновку
Відступ від висновку, викладеного в постанові КАС ВС від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21 щодо умов та порядку застосування ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у розрізі можливості внесення змін до договору про закупівлю в частині граничного збільшення ціни за одиницю товару та строків внесення відповідних змін. Колегія суддів КГС ВС вважає, що такий висновок не відповідає суті та завданню регулювання, закріпленому у ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», а повинен застосовуватись з урахуванням обмежень 1–3 та виглядати наступним чином: "збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю".
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113626551
№ 12-57гс23 Власов Ю.Л. Розглянуто
ВП ВС відступила від постанови КАС ВС, щодо збільшення ціни товару за договором про закупівлю у разі зростання ціни товару на ринку, визначивши, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
24.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116670838
Окрема думка https://reyestr.court.gov.ua/Review/116840281
ОП КАС № 140/1568/23
№ К/990/31882/23
05.12.2023 Гімон М.М. Відступлення від висновку
Ключовим питанням є застосування норми ч. 2 ст. 150, ст. 151 КАС при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (№ 481/95-ВР). З метою формування єдиної правозастосовчої практики необхідно вирішити наступні питання: 1) чи є спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження суб'єкта владних повноважень про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону № 481/95-ВР, таким, що вирішує спір по суті позовних вимог; 2) чи можуть у справі про скасування розпорядження органу Державної податкової служби України про анулювання ліцензії доводи про позбавлення суб'єкта господарювання можливості продовження ведення відповідного виду господарської діяльності та настання несприятливих наслідків (вивільнення працівників, розрив господарських зв'язків, зупинення діяльності тощо) створювати умови, які вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 3) якщо доводи суб'єкта господарювання про вплив рішення про анулювання ліцензії на його господарську діяльність мають враховуватись при застосуванні заходів забезпечення позову, чи повинна ступінь впливу оцінюватись та підтверджуватись належними та допустимими доказами, чи достатньо самого по собі факту анулювання відповідної ліцензії; 4) чи можливо забезпечити адміністративний позов про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону № 481/95-ВР, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення певних дій.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/115423405
№ К/990/31882/23 Рибачук А.І. Повернуто
ОП КАС ВС виснувала, що в ухвалі про передачу, колегія суддів, пославшись лише на зміст ст. 347 КАС, не вказала законодавчо визначену підставу для передачі справи на розгляд ОП, а також не вказала від якого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВС у складі колегії суддів з іншої палати, на її думку, необхідно відступити ВС, з посиланням на постанови, у яких його викладено, що відповідно до ч. 4 ст. 347 КАС є передумовою для передачі справи на розгляд ОП. Відтак, відсутність в ухвалі мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у конкретній постанові ВС, який на думку колегії суддів, є помилковим, не створює підстав для прийняття до розгляду ОП КАС ВС справи.
24.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116520476
ВП господарська № 924/318/23
20.12.2023 Краснов Є.В. Виключна правова проблема
Виключна правова проблема щодо питання: чи ефективним способом захисту є вимога позивача про зобов`язання звільнити приміщення у контексті його виконання. Щодо наявності/відсутності підстав для звільнення Церквою будівлі Миколаївської церкви з дзвіницею та передачу її Заповіднику. Спір у справі виник між релігійною громадою, в користуванні якої, починаючи з 1990 року, перебуває Миколаївська церква з дзвіницею на підставі охоронного договору (від 22.11.1990 № 3), щодо законності їх використання, Церкви, яка як юридична особа зареєстрована лише 20.11.1991, і Заповідником, з яким укладені типовий договір від 15.03.2009 № 5 та охоронний договір від 19.05.2009 № 1.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/115859332
№ 12-82гс23 Пільков К.М. Повернуто
Суд не виклав проблему, яка б потребувала узгодження висновків ВС щодо застосування конкретної норми права, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій в подібних правовідносинах. В ухвалі про передачу КГС ВС не робив посилань на жодну іншу конкретну справу з подібних правовідносин, їх кількісні та якісні показники, в яких судами було б сформовано різну практику. На розгляд ВП ВС в цій справі як виключну правову проблему передані питання, які можуть бути вирішені КГС ВС як належним судом, а тому підстава для передачі цієї справи, передбачена ч. 5 ст. 302 ГПКУ, не знайшла свого підтвердження.
23.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116607361
ВП господарська № 904/7464/21
07.12.2023 Баранець О.М. Відступлення від висновку,Юрисдикція
Юридикція спору предметом якого є перевірка правомірності здійснення управлінням Міністерства юстиції державної реєстрації профспілкової організації. Позивач оскаржує судові рішення у цій справі, зокрема, з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної та суб’єктної юрисдикції, зазначаючи, що цей спір не належить до адміністративної юрисдикції, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Колегія суддів КГС ВС вважає, що спір у цій справі містить ознаки справи адміністративної юрисдикції. Відступлення від висновку, викладеного у постановах КАС ВС від 23.10.2019 у справі № 815/3364/16 та від 02.02.2021 у справі № 805/4848/16-а про те, що правовідносини у цих справах за своїм характером стосуються правомірності здійснення державної реєстрації профспілкової організації та правомірності дій державного реєстратора, пов’язаних з державною реєстрацією юридичної особи; предметом захисту є порушені корпоративні та особисті немайнові права позивача – підприємства, в якому була створена профспілкова організація, а спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства як спір, що виник з корпоративних відносин.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/115542607
№ 12-75гс23 Пільков К.М. Розглянуто
ВП ВС вже робила висновки про те, що спір про скасування (відміну) державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання його внести відповідний запис до Реєстру. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв'язку з протиправним внесенням до Реєстру державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору (див. постанові ВП ВС від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 та постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20. У постанові ВП ВС від 20.09.2018 по справі № 813/6286/, постанові ВП ВС від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 та постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 ВП ВС зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПКУ), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства незалежно від суб'єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи (ч. 6 ст. 30 ГПКУ). КАС ВС у контексті застосування п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПКУ сформував підхід до визначення юрисдикційної належності спору, що виник у зв'язку з протиправним внесенням до Реєстру державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, який суперечить висновкам ВП ВС, викладеним у п.п. 8.12 та 8.13 постанови ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20. Під час вирішення подібних спорів суди мають ураховувати саме останню правову позицію ВП ВС (схожі висновки викладені у п. 143 постанови ВП ВС від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).
23.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116607356
ВП цивільна 523/14489/15-ц
61-1517св17
29.01.2020 Крат В.І. Відступлення від висновку
Відступлення від правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС, відповідно до якого відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до ч. 4 ст. 369, ст. 215 ЦК надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. На думку КЦС ВС, такий висновок потрібно конкретизувати вказівкою на те, що у разі, якщо відбувається встановлення факту проживання однією сім’єю на підставі рішення суду й оспорюється правочин, вчинений до моменту набрання законної сили таким рішенням, зазначений висновок не застосовується.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/87365380
14-22цс20 Ткачук О.С. Розглянуто
Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. Так само при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Заявлення вимоги про визнання певних об’єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним
23.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101
окрема думка
https://reyestr.court.gov.ua/Review/117721714
ВП цивільна № 523/14489/15
№ 61-1517св17
29.01.2020 Крат В.І. Відступлення від висновку,Виключна правова проблема
Відступлення від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) шляхом його конкретизації та вказати, що у разі, якщо відбувається встановлення факту проживання однією сім`єю на підставі рішення суду і потім оспорення договору вчиненого до моменту набрання законної сили таким рішенням суду, цей висновок не застосовується. Виключна правова проблема полягає у невизначеності питання щодо встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання недійсним договору, вчиненого до набрання законної сили про встановлення факту про проживання однією сім`єю
https://reyestr.court.gov.ua/Review/87365380
№ 14-22цс20 Ткачук О.С. Розглянуто
ВП ВС виснує, що позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення в таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, тому заявлення окремо вимоги про визнання певних об’єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними. Сторони спільно проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет і вели спільне господарство в цей час. Протягом цього періоду на ім’я жінки придбано дві квартири, проте згодом вона продала одну з квартир без згоди позивача. ВП ВС визначила, що рішення судів у частині вирішення як окремої вимоги встановлення факту спільного проживання підлягають скасуванню. Обґрунтування позиції щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження суд має навести в мотивувальній частині рішення, а в резолютивній – зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. Встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу у спорі про поділ майна є підставою позову, а не самостійним способом захисту прав подружжя в такому спорі, який підлягає формулюванню як самостійна вимога. ВП ВС погодилася з висновками судів про те, що спірні квартири є спільною власністю подружжя, оскільки вони набуті за час перебування позивача та відповідачки у фактичних шлюбних відносинах. ВП ВС відступила від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) шляхом його конкретизації та вказала, що у разі, якщо відбувається встановлення факту проживання однією сім`єю на підставі рішення суду і потім оспорення договору вчиненого до моменту набрання законної сили таким рішенням суду, цей висновок не застосовується.
23.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101
СП КАС № 826/13514/17
№ К/9901/40751/21, № К/9901/44764/21
30.11.2023 Кравчук В.М. Відступлення від висновку
Спірним у цій справі є питання про правову оцінку дій маркет-мейкера на предмет маніпулювання цінами на фондовому ринку, що залежить від встановлення обставин, що свідчать про вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" (№ 448/96-ВР). Наявність суперечливих правових позицій, викладених колегіями суддів СП КАС ВС. Зокрема, у постановах від 15.08.2019 у справі № 826/43/16 та від 10.01.2023 у справі № 826/6678/16 зазначено, що необхідною ознакою маніпулювання на ринку цінних паперів є вчинення дій, які призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій або заявок. Розгорнуті формулювання цієї позиції викладені у постановах від 24.07.2020 у справі № 826/7663/16 та від 01.11.2022 у справі № 826/13759/17. У постановах від 15.08.2019 у справі № 826/43/16, від 01.11.2022 у справі № 826/13759/17 та від 10.01.2023 у справі № 826/6678/16 зроблено висновок про те, що перелік дій, які мають ознаки маніпулювання, чітко регламентований, а відповідальність за їх вчинення встановлена законом. При цьому, як Законом № 448/96-ВР, так і Порядком № 716, визначено перелік дій, які по своїй суті не містять ознак маніпулювання цінами. Так, не є маніпулюванням цінами на фондовому ринку дії, що мають на меті підтримання цін на емісійні цінні папери у зв'язку з їх публічним розміщенням або обігом, за умови, що такі дії вчиняються учасником біржових торгів на підставі відповідного договору з емітентом таких цінних паперів. При цьому, необхідною ознакою маніпулювання на ринку цінних паперів є вчинення дій, які призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій або заявок. Водночас, у постанові від 21.09.2022 у справі № 826/15871/16 ВС не підтримав позицію щодо того, що біржові операції на підставі договору маркет-мейкерства не є маніпулюванням цінами. Така позиція була обґрунтована застосуванням останньої в часі правової позиції. У вказаній постанові ВС, що відносини, які виникають на підставі договору маркет - мейкерства, самостійно не свідчить про маніпулювання на ринку цінних паперів, однак у спірному випадку такий правочин, як про це можливо стверджувати з фактичних обставин справи, було використано ТОВ як інструмент для вчинення дій, що мали ознаки маніпулювання на ринку цінних паперів, а його укладення не мало на меті отримання ТОВ реального результату господарської діяльності. При цьому, у сукупності з іншими фактичними обставинами цієї справи, підтвердженими наявними у справі і дослідженими судами попередніх інстанцій доказами, у колегії суддів є обґрунтовані підстави констатувати, що у діях ТОВ є ознаки маніпулювання на фондовому ринку за критеріями п. 1 ч. 1 ст. 10-1 Закону № 448/96-ВР.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/115386011
https://reyestr.court.gov.ua/Review/115385968
№ К/9901/40751/21, № К/9901/44764/21 Кравчук В.М. Повернуто
СП КАС ВС виснувала, що обставини зазначених вище справ суттєво відрізняються. Різниця в оцінці дій маркет-мейкерів (у взаємозв'язку з іншими учасниками ринку) різними колегіями суддів, що входять до складу СП, є наслідком несхожості фактичних обставин справ. Зважаючи на це, СП не вбачає підстав для відступу від правових висновків, які наведені у постановах ВС, суперечність між якими стала підставою для передачі справи на її розгляд.
23.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116520571
https://reyestr.court.gov.ua/Review/116520568
ВП кримінальна № 1-80
№ 51-280зво24
17.01.2024 Анісімов Г.М. За виключними обставинами / Після ЄСПЛ
Колегія суддів ККС ВС вважає, що при визначенні складу суду для розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховного Суду України за виключними обставинами необхідно керуватися також й положеннями ч. 10 ст. 31 КПК, згідно з якими перегляд судового рішення за виключними обставинами у Верховному Суді здійснюється у складі ВП ВС. Враховуючи, що засуджений у своїй заяві, серед іншого, ставить питання про перегляд на підставі ч. 3 ст. 459 КПК за виключними обставинами ухвали Верховного Суду України від 15.04.2000 щодо нього, колегія суддів ККС ВС вбачає, що така заява має бути передана на розгляд до ВП ВС.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/116388754
№ 13-6зво24 Король В.В. Повернуто
Законодавець не уповноважив ВП ВС переглядати оспорювану ухвалу за виключними обставинами на підставі п. 3 ч. 3 ст. 459 КПК. Колегія суддів ККС ВС не врахувала зазначеного і передала заяву засудженого до ВП ВС для розгляду всупереч правилам інстанційної підсудності. Що ж стосується вказівки в ухвалі колегії суддів ККС ВС від 17.01.2024 на ч. 10 ст. 31 КПК, то таке не є коректним, адже наведені в цій статті положення визначають склад суду у разі додержання приписів ст. 33 КПК. Крім того, у переданих матеріалах й у постановленій 17.01.2024 ухвалі не міститься даних, які би за нормами кримінального процесуального закону могли слугувати підставою для висновку, що оспорюване заявником рішення є предметом перегляду цієї Палати, а не суду, який його ухвалив.
22.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116541907
ОП ККС № 236/4167/20
№ 51-1565км23
23.08.2023 Мазур М.В. Відступлення від висновку
Відступлення від висновків, викладених у Постанова ОП ККС ВС від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17 та від 14.06.2021 у справі № 443/806/19, від 08.02.2021 у справі № 309/235/19 щодо алгоритму призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 і ст. 71 КК. На переконання колегії суддів ККС ВС суд призначає покарання за кримінальне правопорушення (кримінальні правопорушення) вчинене (вчинені), особою до постановлення першого попереднього вироку (незалежно від наявності чи відсутності так званої «розірваної повторності») та за наявності підстав визначає покарання за цими епізодами на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень; (ІІ) на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень до призначеного покарання, приєднує за правилами, передбаченими частинами 1-3 ст. 70 КК покарання призначене першим попереднім вироком (незалежно від того, чи було застосоване цим попередніми вироком інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням) і, зараховує покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК; (ІІІ-а) у разі існування одного попереднього вироку - суд призначає покарання за злочин (злочини) вчинений (вчинені), особою після постановлення попереднього вироку (незалежно від наявності чи відсутності так званої «розірваної повторності») та за наявності підстав визначає покарання за цими епізодами на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень; (ІІІ-б) у разі існування декількох попередніх вироків - суд призначає покарання за злочин (злочини) вчинений (вчинені), особою в період між постановленням першого і другого попередніх вироків (незалежно від наявності чи відсутності так званої «розірваної повторності»); за наявності підстав визначає покарання за цими епізодами на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, після цього визначає покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК, як це описано в пункті (ІІ) вище, стосовно цієї сукупності кримінальних правопорушень з урахуванням другого попереднього вироку; у разі існування третього, четвертого і т.д. попередніх вироків, суд повторює цей алгоритм щодо кримінальних правопорушень, вчинених між другим і третім попереднім вироками, між третім і четвертим вироками і т.д.; (ІV) на підставі ст. 71 КК суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком (попередніми вироками), як це описано в пунктах (ІІ) і (ІІІ) вище.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113176432
№ 51-1565кмо23 Білик Н.В. Розглянуто
ОП ККС виснувала, якщо після постановлення вироків буде встановлено, що засуджений винен в кримінальних правопорушеннях, частина яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша - між першим і другим вироками, то призначення покарання має складатися з наступних етапів: 1) Призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення попереднього вироку, або, якщо вчинено кілька кримінальних правопорушень, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК України, призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК; 2) Призначення покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного або часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироками, або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим; 3) Якщо в діях особи має місце повторність тотожних кримінальних правопорушень, частина з яких вчинені до, а інша частина - після ухвалення попереднього вироку, то правила ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються і суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене її санкцією; 4) Призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене після постановлення першого вироку, або, якщо вчинено кілька кримінальних правопорушень, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК; 5) На підставі ст. 71 КК до покарання, призначеного за кримінальне/кримінальні правопорушення, вчинене після постановлення першого вироку, необхідно повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного в порядку ч. 4 ст. 70 КК за цим вироком; 6) Визначити остаточне покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного або часткового складання покарання, призначеного в порядку ст. 71 КК за цим вироком, та покарання за другим вироком, або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим; 7) При призначенні покарання за ч. 4 ст. 70 КК в строк покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК.
22.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116704923
https://reyestr.court.gov.ua/Review/116670772
https://reyestr.court.gov.ua/Review/116888187
ОП ККС № 757/1624/22-к
№ 51-1819км23
07.09.2023 Стефанів Н.С. Відступлення від висновку
Відступлення від висновку, викладеного у Постанові ККС ВС від 16.02.2023 у справі № 756/5760/22 про те що прокурор повинен був вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та отримати копію прийнятого рішення, а дізнавшись мотиви прийнятого рішення, мав об`єктивну можливість оскаржити його в апеляційному порядку в передбачені законом строки. На переконання колегії суддів ККС ВС згідно з вимогами ч. 3 ст. 395 КПК, якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113454833
№ 51-1819кмо23 Бущенко А.П. Розглянуто
ОП ККС виснувала, що відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 395 КПК, якщо вирок в порядку, передбаченому статтею 382 КПК, постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання нею копії вироку незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення
22.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116639446
ОП КГС № 911/2269/22
04.10.2023 Зуєв В.А. Відступлення від висновку
Відступ від висновків щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК, викладених у постанові КГС ВС від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, про можливість зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99%.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114020765
Васьковський О.В. Розглянуто
ОП КГС ВС виснувала, що розмір неустойки у зобов’язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: - характером неустойки (договірний або встановлений законом); - підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); - складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; - умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов’язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов’язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов’язання та виникнення зобов’язання. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов’язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
19.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116445536
ОП КГС № 911/2498/18
06.12.2023 Васьковський О.В. Відступлення від висновку
Уточнення висновків, викладених у постанові ОП КГС ВС від 17.02.2020 у справі № 2/118, у питанні можливості одночасного оскарження в одній апеляційній скарзі різних процесуальних документів, які є окремими самостійними об’єктами апеляційного оскарження, саме під час розгляду справ про банкрутство.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/115542619
Васьковський О.В. Повернуто
ОП КГС ВС виснувала, що справи № 2/118 та № 911/2498/18 не є подібними за вчиненими судами апеляційної інстанції щодо поданих апеляційних скарг послідовністю процесуальних дій (залишення без руху і повернення апеляційної скарги) та за визначеними у вказаних справах підставами для повернення апеляційних скарг відповідно до ГПК.
19.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116416252
ВП адміністративна № 560/17953/21
№ К/990/37387/22
22.09.2023 Стеценко С.Г. Відступлення від висновку,Юрисдикція
Юрисдикція справ про встановлення юридичних фактів у разі оскарження рішень суб’єкта владних повноважень. Питання встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивача із загиблим військовослужбовцем входило до предмета доказування і у справі № 290/289/22-ц (постанова КЦС ВС від 22.03.2023 у справі № 290/289/22, розгляд якої здійснювався КЦС ВС і рішення по якій прийнято судом касаційної інстанції 22.03.2023. КЦС ВС дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. КАС ВС не погоджується з таким висновком та вважає за необхідне відступити від наведеного у постанові КЦС ВС від 22.03.2023 у справі № 290/289/22, з огляду на наступне. У контексті справи № 560/17953/21 колегія суддів КАС ВС вважає помилковими висновки КЦС ВС про те, що вимоги заявниці до суду, пов`язані з доведенням факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки із загиблим військовослужбовцем для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113663704
№ 11-150апп23 Шевцова Н.В. Розглянуто
ВП ВС відступила від правових висновків, викладених у постанові ВП ВС від 30.01.2020 року у справі № 287/167/18 та у постанові КЦС ВС від 22.03.2023 року. ВП ВС вказала на те, що у разі оскарження чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, юридичні факти, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК. ВП ВС вказала на те, що юридичний факт щодо проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу може бути встановлений і за правилами цивільного судочинства з метою звернення до суб’єкта владних повноважень за призначенням одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Однак не можуть бути об’єднані в одному провадженні вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення та оскарження рішення чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, оскільки вимоги підсудні судам різних юрисдикцій (ч. 4 ст. 172 КАС).
18.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116512563
ВП адміністративна № 500/3752/21
03.05.2023 Тацій Л.В. Відступлення від висновку,Юрисдикція
Юрисдикція спорів за позовом профспілкової організації про скасування рішення органу місцевого самоврядування (засновника закладу освіти) про перепрофілювання (зміну типу) та назви закладу загальної середньої освіти. Відступлення від висновку, викладеного у Постанові ВП ВС від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 про те, що розмежування юрисдикції спорів про оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи про створення, реорганізацію чи припинення діяльності такої установи в залежності від характеру та сфери діяльності такої комунальної установи не ґрунтується на положеннях законодавства. На переконання колегії суддів спір про оскарження правомірності рішення міської ради щодо перепрофілювання (зміни типу) та назви гімназії на початкову школу не відноситься до спорів, що виникають з корпоративних відносин, тому застосування до спірних правовідносин п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України є безпідставним, а тому цей спір має розглядатися в суді адміністративної юрисдикції.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/110616040
№ 11-73апп23 Желєзний І.В. Повернуто
ВП ВС вказує на те, що 02.08.2023 року у справі № 925/1741/21 ВП ВС відступила від висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладені у постановах ВП від 27.05.2020 року у справі № 813/1232/18 та від 9.09.2020 року у справі № 260/91/19 та КАС ВС у постановах від 28.01.2021 року у справі № 140/434/19 та від 22.10.2020 року у справі № 694/1174/16-а та вказавши, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами КАС. Оскільки ВП ВС відступила від висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у її постанові від 9.09.2020 року у справі № 260/91/19, повторно відступати від висновків указаних у постанові в зазначеній справі немає підстав. А тому справу повернуто відповідній колегії КАС ВС для розгляду.
18.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116607363
БП КГС № 903/51/20
21.09.2023 Пєсков В.Г. Виключна правова проблема
Формування єдиної правозастосовної практики щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника та вирішення питання щодо моменту виникнення грошових зобов'язань боржника на підставі податкових повідомлень-рішень та, відповідно, кваліфікації таких вимог як конкурсних, поточних чи таких, що виникли в процедурі ліквідації боржника (податковим органом було заявлено грошові вимоги до боржника на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих після визнання боржника банкрутом, та які, як вбачається із викладених обставин справи, не оскаржувалися боржником).
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113690362
Пєсков В.Г. Розглянуто
Вирішуючи поставлене питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, БП КГС ВС дійшла висновку про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 913/412/16, про те, що зобов'язання боржника щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені, у цьому випадку узгодженого грошового зобов'язання, оскільки боржник не оскаржував повідомлення рішення, виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, то судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги податкового органу до банкрута та відмовлено у їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника. БП КГС ВС виснувала: положеннями податкового законодавства визначено обов'язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов'язок самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК для подання податкової декларації за відповідним податком.
17.01.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116569143