Ухвала про повернення від 22.02.2024 Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду не має правових підстав для прийняття до розгляду матеріалів провадження за заявою керівника Донецької обласної прокуратури про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, оскільки на розгляд об’єднаної палати може бути передана справа (після відкриття касаційного провадження і до прийняття постанови за наслідками розгляду касаційної скарги), яка перебуває на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів, якщо це питання вирішено більшістю від складу суду, що розглядає справу.

Постанова від 21.02.2024 ОП КЦС відступила від висновку щодо застосування норм права (абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України, частина перша статті 91 ЦК України, частина перша статті 94 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 175/3508/21 (провадження № 61-11562св21). Висновки. Посилання роботодавця на інтернет ресурс та зазначення, що працівник може ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду за відповідним посиланням, не є належним доказом виконання відповідачем своїх обов’язків, що передбачені частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки неможливо достеменно встановити, які саме вакансії на той період перебували на вказаному відповідачем інтернет ресурсі, чи були там всі наявні в той час вакантні посади, чи ознайомлювався позивач з зазначеним переліком вакансій і взагалі, чи мав позивач доступ до вказаного інтернет ресурсу. Тому посилання роботодавця на інтернет ресурс не дає змоги встановити, що вакантні посади (інша робота) були доведені до відома працівника.Законодавством не передбачена можливість поновлення на посаді, відмінній від тієї, з якої працівника було незаконно звільнено.Вимушений прогул – це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Період вимушеного прогулу визначається робочими днями

Передаючи справу на розгляд ВП ВС, колегія суддів КГС ВС послалася на висновки, зроблені в одній його постанові та у чотирьох постановах ВП ВС, прийнятих у справах, предмети та обставини спорів у яких не є подібними до справи № 910/3419/22, оскільки обставини наявності в Державному реєстрі прав двох розділів на один об'єкт нерухомого майна за різними особами (позивачем і відповідачем) встановлені і є однією з підстав позову лише в цій справі. Таким чином, КГС ВС не навів ні кількісних, ні якісних критеріїв наявності виключної правової проблеми у справі № 910/3419/22, тоді як питання застосування норм матеріального права, вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

КГС ВС не конкретизує, з якими саме висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові КАС ВС від 11.09.2023 у справі № 0640/4433/18, він не погоджується та від яких саме висновків вважає за необхідне відступити. При цьому у наведеній постанові КАС ВС відсутній висновок щодо застосування ст.ст. 19, 77 ЗК, положень Закону України «Про використання земель оборони». Відповідно, відсутні й підстави для передачі справи на розгляд ВП ВС, встановлені ч. 3 ст. 302 ГПК. ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна) суддів ВП ВС Банаська О. О., Ткачука О. С. щодо ухвали ВП ВС від 21.02.2024 у справі № 910/288/23 (провадження № 12-2гс24).

Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 17.11.2022 у справі № 160/1611/20. Правовий висновок. Діяльність підприємства, пов’язана з акумуляцією надлишків зворотних вод та їх скиданням, є спеціальним водокористуванням, а відтак є платною та здійснюється виключно на підставі дозволу на спеціальне водокористування та відповідно до установлених лімітів.

Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 17.11.2022 у справі № 160/1611/20. Правовий висновок. Діяльність підприємства, пов’язана з акумуляцією надлишків зворотних вод та їх скиданням, є спеціальним водокористуванням, а отже є платною та здійснюється виключно на підставі дозволу на спеціальне водокористування та відповідно до установлених лімітів.

Премії, передбачені контрактом, як і інші премії, передбачені системою оплати праці, не нараховуються і не виплачуються автоматично. Їх виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, визначених у положенні про преміювання. Рішення про виплату премії приймає роботодавець на підставі виконаних працівником умов і досягнутих показників преміювання. При встановленні досягнутих результатів праці (умов і показників преміювання), які для членів виконавчого органу передбачені Картою оцінки результатів членів правління) виплата премій роботодавцем є обов’язковою. Своєю чергою, в разі недосягнення встановлених показників преміювання, ці премії не виплачуються або зменшуються в розмірі (за наявності підстав), і це не може розглядатися як порушення роботодавцем умов контракту з членом виконавчого органу акціонерного товариства. З огляду на викладене Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2021 року у справі№ 464/1369/18 (провадження № 61-15457св19) щодо дискреційних повноважень роботодавця з виплати працівникові премій як обов’язкових складових заробітної плати та способу захисту порушених прав у подібних правовідносинах.

Постанова від 19.02.2024 Чоловік, який вважає себе біологічним батьком, та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір’ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства згідно зі статтями 128, 129 СК України, які підлягають застосуванню на підставі аналогії закону

Постанова від 19.02.2024 При заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря (стаття 516 ЦК України), з укладенням між первісним орендарем та новим орендарем договору (стаття 513 ЦК України), а є необхідним додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця. Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов’язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім. Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Ухвала про передачу на ВП ВС від 19.02.2024 Справа передана на ВП ВС для відступу від висновків касаційних судів, викладених у судових рішеннях, в яких йдеться про те, що сама лише обізнаність про судову справу (провадження) є достатньою підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у зв’язку з пропуском річного строку на оскарження судового рішення.

Постанова від 19.02.2024 Встановлення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та зміна умов договору найму (укладення окремого договору найму), є різними способами захисту права. Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду передбачено у частині четвертій статті 816 ЦК України, яка не містить будь-яких обмежень реалізації цього права, і більше того, не пов‘язано з певними межами. З урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів, застосуванню підлягає частина четверта статті 816 ЦК України. Тлумачення частини четвертої статті 816 ЦК України дає підстави для висновку, що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування жилим приміщенням має домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування жилим приміщенням, такий порядок користування може встановити суд за позовом наймача або особи, яка постійно проживає разом з ним. Отже положення статті 816 ЦК України не передбачають будь-яких обмежень реалізації права наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду, не пов‘язують з площею наданого у найм житлового приміщення. Підстави для відступлення правових висновків відсутні.

Ухвала про повернення від 19.02.2024 Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України). Таким чином, відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах можна лише за умови, якщо у справі, яка розглядається, викладено правовий висновок щодо застосування цієї норми права, та за умови відкриття касаційного провадження у справі. Отже, вчинення процесуальних дій з відкриття касаційного провадження належить до повноважень колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а справа може бути передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду лише після відкриття касаційного провадження. Подібні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах, зокрема: від 28 лютого 2018 року у справі № 922/1353/16, провадження №12-31гс18; від 20 березня 2018 рокуу справі № 910/13823/16, провадження № 12-23гс18; від 28 березня 2018 року у справі № 905/448/17, провадження № 12-59гс18; від 02 грудня 2019 року у справі № 910/15599/18, провадження № 12-201гс19; від 16 червня 2020року у справі № 204/7246/13, провадження № 14-81цс20. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зауважує, що на розгляд об`єднаної палати згідно з вимогами частини другої статті 403 ЦПК України передається справа, а не матеріали касаційного провадження. Цивільний, як і будь-який інший процес (судочинство), здійснюється стадійно. Стадіями процесу прийнято називати певні його частини, об`єднані сукупністю процесуальних дій, які здійснюють суд та учасники процесу, направлених на досягнення самостійної, найближчої цілі. ЦПК України своїми нормами визначає стадійність процесу. Так, Глава 2 Розділу V ЦПК України, яка містить назву «Касаційне провадження», визначає стадійність цього виду провадження. Зокрема, перед тим, як перейти до підстадії (етапу) касаційний розгляд, під час якого лише можливо передати справу на розгляд об`єднаної палати (стаття 402), попередньо слід відкрити касаційне провадження (стаття 394), провести попередній розгляд справи (стаття 401).

ОП КГС ВС формує наступний правовий висновок щодо застосування ч. 2 ст. 8 Закону 1730-VIII та п. 8 гл. 3 розд. XII, пункти 1-2 гл. 1 розд. XIV Кодексу ГТС: при стягненні оператором ГТС (особою, яка виконувала функції оператора ГТС) вартості послуг балансування з оператора ГРС за період 2016 – 2019 роки із загального місячного небалансу оператора ГРС відраховуються обсяги відбору природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію ч. 2 ст. 8 Закону 1730-VIII.

ОП КГС ВС дійшла висновку, що: - договір оренди нежитлового приміщення об’єкта освіти, укладений з порушенням положень ч. 5 ст. 63 Закону України № 1060-XII, чинного до 27.09.2017, може визнаватися судом недійсним саме як оспорюваний правочин на підставі ст. 203, 215 ЦК, а не в силу вимог ст. 228 цього Кодексу, тобто зазначений договір не є нікчемним правочином, що порушує публічний порядок і спрямований на незаконне заволодіння майном; - задоволення позовної вимоги власника (держави) про звільнення нежитлового приміщення об’єкта освіти та його повернення Полтавській ОВА за актом приймання-передачі не можна вважати застосуванням наслідків недійсності оспорюваного договору оренди, тобто похідною вимогою про повернення орендарем одержаного на виконання такого правочину, яку (вимогу) помилково заявлено Прокурором на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК, адже наслідком недійсності договору є проведення реституції між сторонами недійсного правочину; - виходячи із системного аналізу змісту положень ч. 1 ст. 137 ГК та ст. 49 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», титульним володільцем державного майна на праві оперативного управління не можуть одночасно декілька суб’єктів господарювання, позаяк засновником та уповноваженим державним органом (МОН України) все майно ПТУ № 31, у тому числі й орендоване майно, закріплено на вказаному праві за Училищем, що підтверджується п. 7.9 Статуту ПТУ № 31; - об’єктивно перебіг позовної давності за вимогою заінтересованої особи (уповноваженого державного органу) про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, стороною якого позивач не є, не може розпочинатися раніше, ніж з дня укладення договору, незважаючи на попереднє надання такою особою згоди (дозволу) на вчинення такого правочину, оскільки очевидним є те, що до моменту укладення договір є таким, що ще не відбувся, а тому й право позивача до вказаного моменту не може вважатися порушеним у розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК. ОКРЕМА ДУМКА суддів Васьковського О. В., Рогач Л.І. на постанову ОП КГС ВС

Керуючись положеннями ст. 316, 317, 319, 346, 353 ЦК, ОП КГС ВС дійшла висновку, що спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - юридичною особою, у якому дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи, не є публічно-правовим. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права. Нормативні акти не передбачають повноваження військової адміністрації ухвалювати рішення (видавати наказ, розпорядження) про примусове відчуження/вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки цими повноваженнями закон імперативно наділяє лише військове командування, до якого військові адміністрації не належать (ст. 4, 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"). Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (ст. 2 ГПК). ОКРЕМА ДУМКА судді В. Пєскова від 16.02.2024