Відступлення від висновку, викладеного у постанові СП КАС ВС від 10.06.2024 у справі № 460/51067/22 та інших, про те, що при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 199/3237/23 (провадження № 61-5546св24). Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від № 199/3237/23 (провадження № 61-5546св24) погодилась з висновками судів про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на яку зареєстроване за відповідачем. Фактичні обставини справи, яка передається на розгляд ОП тотожні із справою № 199/3237/23 (провадження № 61-5546св24). Колегія суддів Третьої судової палати вважає, що долучений прокурором до матеріалів справи наказ, виданий Головним управлінням Держгеокадастру в Донецькій області та внесений до електронної системи про надання земельної ділянки фізичній особі в силу приписів пункту 3 Порядку № 1051 має силу оригіналу, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і касаційний суд про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами підробку документів, на підставі яких відповідачу була надана спірна земельна ділянка передчасні.

Відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року в справі № 757/5088/21-ц. В справі № 757/5088/21-ц за аналогічних обставин і заявлених позовних вимог, колегія суддів Другої судової палати погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про застосування статті 20 Закону № 4452-VI й відмову позивачу в стягненні заявлених збитків та моральної шкоди з тих підстав, що матеріалами справи не доведено протиправність дій відповідача НБУ під час виконання виконавчого провадження, пов’язаних з поверненням державному виконавцю платіжної вимоги без виконання з зазначенням на них причин, що є перешкодою у виконанні. Натомість, колегія суддів Третьої судової палати вважає, що вимога державного виконавця щодо виконання судового рішення, яким, зокрема, стягнуто з Фонду судовий збір, є обов’язковою для виконання на всій території України відповідно до вимог статей 129, 129-1 Конституції України, статті 13 Закону № 1402-VIII, статті 2 Закону № 4452-VI, не стосується ні арешту грошових коштів, ні забезпечення позову, тому посилання на статтю 20 Закону № 4452-VI у такому випадку є нерелевантним, що і стало підставою для передачі справи на розгляд ОП.

Відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати у постановах від 19 жовтня 2023 року у справі № 727/7731/22 (провадження № 61-10610св23) та від 23 липня 2024 року у справі № 727/11510/23 (провадження № 61-8112св24) щодо способу захисту прав позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, та зробити висновок про те, що: «належним способом захисту може бути витребування майна від особи, яка є останнім його набувачем»

Відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах КЦС ВС від 24.12.2024 року в справі № 716/662/24, від 27.02.2025 року в справі № 344/2344/24, та зробити висновок про те, що: сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном; з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з’ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовозобов’язаного як єдиного опікуна недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах КЦС ВС від 14.02.2024 року в справі № 504/3408/22 та від 12.10.2025 року в справі № 367/3484/21, та зробити висновок про те, що позов про встановлення земельного сервітуту може бути забезпечений накладенням арешту.

Відступлення від висновку щодо застосування п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України в контексті можливості вирішення по суті позовів про захист честі і гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, пред`явлених до посадової особи органу місцевого самоврядування, викладених в постанові КЦС ВС від 24.03.2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження № 61-319св21).

Відступ від висновку щодо застосування п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК в частині права суду з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладеного у постанові ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23. Натомість колегія суддів КЦС ВС пропонує зробити висновок про те, що: «у розумінні умов ч. 4 - 6 ст. 137 ЦПК та п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Водночас у п. 1, 3, 4 ч. 3, ч. 4, 9 ст. 141 ЦПК визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Такими критеріями є: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 3) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися; 4) якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 5) якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 6) у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони».

Відступлення від висновку КЦС ВС, викладеного у постанові від 23.03.2020 року у справі № 727/1818/19-ц, про те, що арешт, накладений на майно боржника в порядку забезпечення позову, створює пріоритет задоволення вимог стягувача перед іншими кредиторами при розподілі коштів у виконавчому провадженні на підставі ст.46 ЗУ "Про виконавче провадження".

Відступ від висновку, викладеного у Постанові ККС ВС від 16.03.2023 у справі № 166/43/22 про те, що «у диспозиції ст. 186 КК відсутня вказівка на таку обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони грабежу як корисливий мотив, а злочин вважається закінченим з моменту протиправного вилучення майна, коли винувата особа отримала реальну можливість розпорядитися і користуватися ним. При цьому мотиви, зокрема, власне збагачення, помста, або ж інші, які спонукали особу до грабежу, можуть бути різними і від них склад кримінального правопорушення не змінюється».

Відступ від висновку, викладеного ОП КЦС ВС у постанові від 09.12.2024 у справі № 712/4776/23, про поширення предметної юрисдикції адміністративних судів на трудові спори щодо правомірності звільнення працівників, що виникли у зв’язку з припиненням Фонду соціального страхування України та передачею його функцій до Пенсійного фонду України. На переконання колегії суддів КАС ВС, спір про звільнення працівника з посади, яка не була віднесена до посади державної служби, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та його управлінь, шляхом приєднання його до юридичної особи публічного права – Пенсійного фонду України, посади в органах якого переважно є посадами державної служби, не є публічно – правовим, та підлягає вирішенню судом цивільної юрисдикції.

Відступлення від висновку, викладеного у постановах ВС КЦС від 14.12.2022 року у справі № 757/8249/20-ц, від 23.09.2020 року у справі № 263/3220/16-ц, від 28.11.2018 року у справі № 322/1334/15, про те, що у розрахунок інфляційних втрат (ст.625 ЦК України) не включаються періоди часу, в які індекс інфляції був меншим одиниці, тобто, коли мала місце дефляція.

Відступлення від висновків щодо застосування статей 389, 394 ЦПК України щодо визнання справи у спорах щодо спадкування малозначною, викладених в ухвалах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої та Другої судових палат.

Відступлення від висновку, викладеного у постанові КЦС ВС від 03.12.2025 року у справі № 354/599/15-ц та постанові КЦС ВС від 23.12.2025 року у справі № 354/601/15-ц та зробити висновок про те, що: «тлумачення ч.5 ст.267 ЦК свідчить що під поважними причинами пропуску позовної давності слід розуміти такі обставини, що з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі № 359/215/20 (провадження № 61-3192св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 359/10041/17 (провадження № 61-5072св23), згідно з якими ТОВ «Бориспільміськбуд» не є правонаступником ТОВ «Агробудпереробка-ЛТД», не брало на себе виконання зобов’язань вказаного товариства стосовно інвесторів за інвестиційними договорами, укладеними на будівництво будинку № 95 на вул. Київський шлях у м. Борисполі, та позивачами не надано доказів, які б свідчили про те, що у ТОВ «Бориспільміськбуд» виникли зобов’язання перед ними щодо передачі їм майнових прав на нерухоме майно, яке було предметом договорів, укладених позивачами з ТОВ «Центрінвестбуд-2000», ТОВ «Інвестінтер», ТОВ «Престижінвест», ТОВ «Інвестлайн», ТОВ «Систем-Інвест», ТОВ «Роммакс».