Відступлення від висновку у постанові КЦС ВС від 20.03.2024 в справі № 296/6169/23 (провадження № 61-12472св23) та формування єдиної практики щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК (суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства).

Відступ від висновку КЦС ВС, викладеного у постанові від 11.05.2022 року у справі № 459/312/19, про те, що умови договору про надання споживчого кредиту від 20.03.2007 року є нікчемними на підставі статей 11 і 18 Закону № 1023-XII та статті 55 Закону № 2121-III.

Відступ від висновку, викладеного у постановах КЦС ВС від 22.02.2023 року у справі № 127/30571/21, від 04.09.2023 року № 334/7004/21, від 29.07.2025 року у справі № 564/3477/21 щодо способу захисту прав кредитора на реалізацію іпотечного майна та зробити висновок про те, що:приватно-правові норми не містять такої підстави для відмови в позові як неправомірність ініціювання кредитором нового спору про виселення з іпотечного майна з метою реалізації цього майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження; відмова в задоволенні позову про визнання особи такою, що втратила право користування житлом чи виселення внаслідок того, що виконавець може звернутися з поданням, з урахуванням того, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, не є підставою для відмови судом у визнанні особи такою, що втратила право користування житлом чи її виселенні.

Відступ від висновку, викладеного у постанові іншої колегії суддів Другої судової палати КЦС ВС від 30.07.2025 року в справі № 203/5918/23, про те, що ст. 57-1 ЗУ «Про освіту» є спеціальною нормою, яка має перевагу над загальними положеннями ст. 13 Закону № 2136-ІХ та п. 2 Глави XIX КЗпП України, тому застосування положень ст. 13 Закону № 2136-ІХ до працівників закладів освіти, установ освіти, наукових установ в умовах воєнного стану щодо призупинення дії трудового договору виключається.

Відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 757/18879/20-ц (провадження № 61-1842св24) про те, що застосування статті 1280 ЦК України та належність способу захисту порушеного інтересу територіальної громади (вимоги про отримання грошової компенсації) залежать від встановлення добросовісності набувача спірного майна та конкретизація висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23) щодо можливості застосування до правовідносин, у яких відповідач набуває право на нерухоме майно не в порядку спадкування, а на підставі підроблених документів, статті 1280 ЦК України.

Відступ від висновків щодо застосування норми права, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі іншої колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 487/3097/19 (провадження № 61-4053св25), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 357/9972/19 (провадження № 61-10226св23), Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 336/8485/15-ц (провадження № 61-2447св18)

Відступ від висновків, викладених у постанові КГС ВС від 11.05.2023 у справі № 910/17361/21, у питанні застосування до правовідносин Порядку повернення коштів, помилково або надміру врахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Відступ від висновку щодо застосування приписів ст. 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», викладеного в постанові КГС ВС від 06.02.2025 у справі № 910/13331/23, про те, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку (у даній справі за 2021 рік) встановлюється нормами згаданої статті Закону у сукупності з рішенням загальних зборів.

Відступ від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 12.03.2025 у справі № 914/192/23, про те, що належному способу захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки, а судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням.

Відступлення від висновків, викладених у постановах КЦС ВС від 19.09.2018 року у справі № 2-190/2011, від 06.03.2019 року у справі № 755/21917/14-ц, від 03.07.2019 року у справі № 200/9663/16-ц, від 15.07.2020 року у справі № 466/543/14-ц, від 15.07.2020 року у справі № 2-215/11, від 24.02.2021 року у справі № 504/1852/13-ц, від 17.05.2023 року у справі № 357/9196/18, від 16.08.2023 року у справі № 299/1923/16-ц, від 04.10.2023 року у справі № 756/217/15-ц, щодо відсутності повноважень у судів вищих інстанцій ухвалювати судові рішення по суті питання про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та самостійно його вирішувати.

Відступ від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 09.07.2025 у справі № 910/4017/24, про те, що військова частина за організаційно-правовою формою є державною установою і суб'єктом господарської діяльності, а тому пред’явлення позову в її інтересах виходить за межу повноважень прокурорського представництва, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Відступлення від висновків щодо застосування статей 71 Закону України «Про виконавче провадження» та 195 СК України щодо порядку визначення заборгованості (розміру) за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, з яким призупинено дію трудового договору та який на час виникнення заборгованості не працював, викладених в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року у справі № 489/3741/16-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 237/2469/20, і зробити висновок про те, що: «виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Тлумачення статей 71 Закону України «Про виконавче провадження» та 195 СК України свідчить, що у разі стягнення аліментів, присудженими у частці від заробітку (доходу), їх розмір визначається виконавцем: 1) з фактичного заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержував, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України; 2) із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості для платника аліментів, який не працював. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не встановлює особливостей сплати аліментів особою, дію трудового договору з якою призупинено, не передбачає відрахування аліментів та/або нарахування боржнику заборгованості із сплати аліментів роботодавцем в період призупинення дії трудового договору. Тому заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, з яким призупинено дію трудового договору, який на час виникнення заборгованості заробітку (доходу) не отримував, визначається із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості».

Відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року в справі № 757/19417/23 (провадження № 61-9428св24) шляхом конкретизації висновку щодо суб’єктів, які можуть / не можуть здійснювати використання (обнародування) імені фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, та їх розподілу на певні групи.

Юрисдикція спорів про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, яка є членом сім'ї померлого військовослужбовця, без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відступ від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 16.03.2023 у cправі № 910/6133/22, від 25.07.2024 у cправі № 910/8787/23, від 27.11.2024 у справі № 910/1786/24 щодо господарської юрисдикційної трудових справ за пов’язаними (похідними) вимогами фізичних осіб, зокрема про стягнення середнього заробітку, звільненими з посади у зв’язку з припиненням повноважень позивача як посадової особи господарського товариства (на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП), за відсутності спору щодо такого звільнення або коли цей спір раніше був вирішений у порядку господарського судочинства. В обґрунтування ухвали про передачу справи, КЦС ВС зазначив про розгляд ВП ВС схожого спору до спору у переданій справі в порядку цивільного судочинства (постанова ВП ВС від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 (провадження №14-85цс25)).