Відступити від висновку щодо застосування статей 447, 451 ЦПК України в контексті забезпечення права на оскарження рішень, дій (бездіяльності) державних (приватних) виконавців, пов`язаних з реалізацією арештованого майна, яке на момент розгляду скарги реалізовано або передано стягувачу, проте які не можуть бути вирішені в порядку позовного провадження (не є способами захисту цивільних прав), викладеного у постановах КЦС ВС від 28.02.2018 року у справі № 463/593/16-ц (провадження № 61-1636св17), від 19.01.2022 року у справі № 759/15306/17 (провадження № 61-2551св21), від 10.05.2023 року у справі № 473/5932/13-ц (провадження № 61-10019св22), від 27.07.2022 року у справі № 524/7552/18, від 27.09.2023 року у справі № 638/10737/16, від 13.12.2023 року у справі № 2-1364/11, від 07.02.2024 року у справі № 187/998/16-ц

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Відступлення від висновку щодо застосування статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, викладених у постанові КАС ВС від 08.09.2022 у справі № 802/921/18-а, та зробити висновок, що: «тлумачення ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що: контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби; позасудовий контроль за виконанням судових рішень (начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня) здійснюється лише при перевірці рішення, дії або бездіяльність державного виконавця; підставою позасудового контролю за виконанням судових рішеньможе бути лише скарга стягувача та іншого учасника виконавчого провадження (крім боржника); така скарга має бути подана у строк, встановлений ч. 85 ст. 74 вказаного Закону, оскільки поновлення цього строку в порядку позасудового контролю за виконанням судових рішень державним виконавцем цим Законом не передбачено; п. 2 р. XII Інструкції з організації примусового виконання рішень в частині повноважень посадових осіб органів державної виконавчої служби проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи не відповідає ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому не підлягає застосуванню».

Виключна правова проблема полягає у невизначеності питань про те: чи може держава виступати у кримінальному провадженні як цивільний відповідач у разі виникнення зобов’язання про відшкодування шкоди на підставі ст. 1174 ЦК; чи правомірно, з огляду на положення ч. 2 ст. 176 ЦК, покладати обов’язок відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, на юридичну особу, створену державою; чи може обов’язок відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, в результаті вчиненого кримінального правопорушення, покладатися на обвинуваченого та державу солідарно.

Відступлення від висновку про визначення юрисдикційної належності до адмнінстативних судів справ щодо оскарження рішень органів державної влади та місцевого самоврядування (суб’єктів владних повноважень) стосовно забудови земельних ділянок на місцевому рівні, в результаті реалізації яких у інших осіб виникають цивільні права та/або обов’язки або які існували на час їх прийняття, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 308/13866/23.

Виключна правова проблема полягає у невизначеності питання щодо можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про встановлення процесуального строку у кримінальному провадженні, вирішення якої матиме визначальне значення для формування сталої судової практики щодо застосування приписів ст. 3, 28, 114 КПК у їх взаємопоєднанні із тими, що передбачені ст. 219, 294, 295-1 КПК.

Відступлення від висновку у постановах КЦС ВС від 17.08.2022 у справі № 361/3446/31 (провадження № 61-19445св21) та від 31.05.2023 у справі № 2-4758/10 (провадження № 61-7877св22) про те, що, наклавши арешт на іпотечне майно, місцевий суд фактично вирішив питання про права та інтереси особи (іпотекодержателя), яка не була залучена до участі у справі. Накладення арешту на передане відповідачем в іпотеку банку нерухоме майно, безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.

Вирішення виключної правової проблеми, яка полягає в необхідності уточнення висновку в постанові від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) про те, чи можна за позовом дружини (чоловіка), членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, в судовому порядку визнати спільним сумісним майно, здійснити поділ (виділ) незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Відступлення від висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 619/3484/19, з одночасним висновком, що суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно, з власної ініціативи, вносити зміни до свідоцтва про право на спадщину, коли позивач, у поданій позовній заяві, порушує питання та заявляє позовну вимогу про визнання такого свідоцтва саме недійсним.

Юрисдикція спору до Національної служби здоров’я України про визнання протиправною бездіяльності Національної служби здоров’я України за програмою державних гарантій з медичного обслуговування населення щодо оплати позивачу бюджетних коштів за надані позивачем медичні послуги за програмою державних гарантій з медичного обслуговування населення, зобов’язання сплатити позивачу бюджетні кошти за надані позивачем медичні послуги за програмою державних гарантій з медичного обслуговування населення з надання первинної медичної допомоги. Національною службою здоров’я України оскаржується постанова суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, оскільки вважає правовідносини приватно-правовими та похідними від господарських відносин, а позивач заперечує проти цього. Колегія суддів КАС ВС зазначила про відсутність висновку ВП ВС щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Відступлення від висновку, викладеного в постанові КЦС ВС від 06.12.2023 у справі № 940/181/22 (провадження № 61-7485св23) щодо належного відповідача у справі за позовом директора навчального закладу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Відступ від висновків, викладених у постанові КАС ВС від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22, щодо застосування приписів ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у контексті того, що інженерна (гідротехнічна) споруда, дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, тому належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитись державна реєстрація права; • наявність виключної правової проблеми щодо правового статусу гідротехнічних споруд (дамби та інших) і визначення належного та ефективного способу захисту у спорах, предметом яких є гідротехнічні споруди.

Відступлення від висновків, викладених колегіями суддів СП КАС ВС у постановах від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, від 21.08.2024 у справі № 160/20229/22, від 18.11.2024 у справі № 240/1743/24 та від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24 та інших, про те, що право на одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000 грн за п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» виникає лише у разі загибелі військовослужбовця або його смерті внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини в період воєнного стану.

Відступлення від раніше викладених висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 2018/2-3638/11 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі №617/1194/16-ц, про те, що особа, яка не брала участі у справі, але за її апеляційною скаргою було відкрито апеляційне провадження і скарга розглянута по суті, не має права звертатись із заявою про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Відступлення від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 463/2303/20, провадження № 61-19713св21 про правомірність закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у випадку виконання рішення у національній валюті, якщо судове рішення визначало стягнення грошового зобов'язання в національній валюті