Відступлення від висновків у постановах КЦС ВС від 21.08.2024 у справі № 757/24098/18-ц (провадження № 61-7530св23), від 07.12.2022 у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), від 14.06.2023 у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23), від 17.01.2024 у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23), від 18.05.2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22), від 24.01.2024 у справі № 362/1426/17 (провадження № 61-6117св23), від 29.11.2023 у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), від 31.07.2024 у справі № 757/54645/16-ц (провадження № 61-6487св24) та зробити висновок про те, що:відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення до ЄДРСР, за умови, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, знав про судове засідання, в якому ухвалено оскаржене судове рішення, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених ч. 2 ст. 358 ЦПК".

Відступлення від висновків щодо застосування ч. 4 ст. 362 ЦК України та ч. 2 ст. 777 ЦК України, викладених у постановах КЦС ВС від 22.05.2024 у справі № 192/1873/20 (провадження № 61-13861св23), від 20.03.2024 у справі № 192/1877/20 (провадження № 61-5003св22)

Юрисдикція спорів про визнання недостовірною інформації, викладеної у документах, які можна визнати джерелами доказів у кримінальному провадженні.

Відступлення від висновку щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 358/304/21 (провадження № 61-595св22) щодо тлумачення ст. 1243 ЦК в частині того чи може бути предметом спільного заповіту подружжя майно, яке належить їм на праві особистої приватної власності, які правові наслідки включення такого майна до спільного заповіту подружжя та який порядок спадкування такого майна – за законом чи за заповітом.

Відступлення від висновку. На думку колегії суддів є підстави для розгляду судовою палатою питання щодо відступу від висновків Верховного Суду у постановах від 29.03.2024 у справі № 460/17904/23 та від 22.01.2025 у справі № 460/8956/24. Відмінність спірних правовідносин у зазначених справах та різний вид спірних соціальних виплат не впливають на можливість розгляду судовою палатою питання відступу, оскільки в даному випадку ключовим правовим питанням є вплив рішення Конституційного Суду України на застосування строку звернення до суду, вирішення якого не залежить від характеру спірних правовідносин.

Відступлення від висновків щодо застосування ч. 2 ст. 651 ЦК у справах про розірвання договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзису), викладених у постановах КЦС ВС від 26.05.2021 у справі № 153/19/19 (провадження № 61-13259св20), від 28.10.2021 у справі № 390/351/20 (провадження № 61-12283св21).

Відступлення від висновків про застосування ст. 364 ЦК України, які КЦС ВС сформулював у постанові від 08.03.2023 року у справі № 559/1923/17, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної власності припиняється;при виділі власнику частки зі спільного нерухомого майна, власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від площі іншого (інших) співвласників, тобто має складати окремий об`єкт нерухомого майна;при виділі у власність позивачеві частини майна суд повинен у рішенні зазначити, яка частка виділяється відповідачу;якщо нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, один із яких заявив вимогу про виділ йому частки з цього майна, то, задовольняючи цю вимогу, суд має виділити частку також іншому співвласнику-відповідачеві.

Відступ від висновку, викладеного в постановах КГС ВС від 09.10.2024 у справі № 922/4250/19, від 04.12.2024 у справі № 922/801/21, від 13.11.2024 у справі № 922/2008/21, від 16.10.2024 у справі № 922/979/21, від 09.10.2024 у справі № 922/4361/19, про те, що до позову прокурора про визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна в процесі його приватизації до 07.03.2018, який поданий до суду після цієї дати, підлягає застосуванню загальна, а не спеціальна позовна давність, передбачена ч. 2 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», незалежно від дня, визначеного початком перебігу позовної давності.

Відступ від висновку щодо застосування норми процесуального права, викладеного в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року про те, що ЦПК України не передбачає можливості повторного оскарження у касаційному порядку судового рішення апеляційного суду після закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Спірним є питання про можливість застосування до суб'єктів господарювання у податкових правовідносинах принципу співмірності між заходами відповідальності (штрафними санкціями) і правопорушеннями та вирішити, чи можна вважати санкцію, передбачену ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (Закон № 481/95) такою, яка є непропорційною і свідчить про втручання у право власності суб’єкта господарювання, що відповідно становить порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та чи може суд не застосовувати таку санкцію. Колегії суддів ПП КАС ВС у постановах від 20.11.2018 у справі № 2а-9358/11/1370, від 01.02.2021 у справі № 520/5562/19, від 23.10.2021 у справі № 640/20195/19, від 17.02.2022 у справі № 520/13466/19, від 27.06.2024 у справі № 580/4890/23 дійшли висновку, що за нормами ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95 суб'єкт господарювання не звільняється від відповідальності за відповідне правопорушення. Водночас суди попередніх інстанцій у справі № 240/3843/24, застосовуючи практику ЄСПЛ та принцип «пропорційності порушення та покарання», який полягає у відповідності (пропорційності) визначення міри покарання або величини штрафних санкцій за правопорушення ступеня тяжкості правопорушення, виснували, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки розмір штрафних санкцій 63860222,48 грн є надмірним за порушення, яке усунуто суб'єктом господарювання та не призвело до порушення публічного інтересу в розмірах співмірних застосованій санкції.

Відступ від висновків щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2022 року у справі № 229/870/20 (провадження № 61-14119св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 61-18287св20) з одночасним висновком про те, що: «право на відшкодування майнової та моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» виникає в незаконно засудженої особи, в тому числі, у випадку ухвалення виправдувального висновку по частині обвинувачення за умови наявності підстав встановлених законом».

Відступлення від висновку, викладеному у постанові КЦС ВС від 15.11.2023 року у справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341св23), що наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для відступу від рівності часток у спільному майні подружжя

Відступлення від висновку КЦС ВС, викладеного у постанові від 18.12.2023 у справі № 442/3240 (провадження № 61-15536св23), щодо вирішення у порядку адміністративного судочинства спору про поновлення на роботі у Пенсійному фонді України позивача, який до звільнення перебував у трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, не будучи державним службовцем. На переконання колегії суддів КЦС ВС подібні спори підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Відступлення від висновків, викладених в постановах КЦС ВС від 14.08.2024 року у справі № 185/9673/21 (провадження № 61-17708св23),від 25.09.2024 року у справі № 185/11185/21 (провадження № 61-6376св23), від 25.09.2024 року у справі № 185/9802/21 (провадження № 61-3868св23), від 25.09.2024 року у справі № 185/9804/21 (провадження № 61-11168св23) щодо неможливості передачі справи за підсудністю до належного за юрисдикцією суду, у випадках об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства

Відступлення від висновку КЦС ВС, викладеного у постанові від 11.09.2024 року у справі № 705/4897/22 (провадження № 61-372св24), про те, що: наявність у суду апеляційної інстанції статусу третьої особи не може свідчити про об’єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості суддів цього суду; участь у справі суду апеляційної інстанції як третьої особи не є підставою і для визначення підсудності в порядку статті 26 ЦПК України.