Відступлення від висновків, викладених колегією суддів ВП КАС ВС у постанові від 23.02.2022 у справі № 560/7790/20, про те, що незважаючи на відсутність у Законі України «Про доступ до судових рішень» такої підстави для обмеження доступу до судових рішень як постанови слідчого, прокурора, видані на підставі положень КПК, це не робить їх такими, що не можуть виконуватися. Державна судова адміністрація України як державний орган виконувала постанови слідчого, прокурора, які відповідно до положень ст. 40, 110 КПК є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод та інтересів яких вона стосується.

Виключна правова проблема, яка полягає у необхідності формування єдиного правового висновку у питанні, чи слід розглядати дату «31.12.2022», зазначену у пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634, як безумовний присічний строк припинення права на звільнення від орендної плати для територій, де доступ до державних реєстрів фактично не був відновлений, а обставини воєнної агресії продовжували перешкоджати використанню майна, та яким чином співвідносяться положення зазначеної постанови з підставами звільнення від орендної плати, визначеними ч. 6 ст. 762 ЦК України, в умовах триваючої збройної агресії.

Виключна правова проблема, яка полягає: - у необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо визначеності поняття «невідповідності правочину інтересам держави та суспільства» та застосування відповідних наслідків недійсності такого правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК; - у необхідності формування єдиного та узгодженого підходу до співвідношення публічного інтересу, який полягає у цивільній відповідальності за вчинення антиконкурентних дій, закупівлі товарів, робіт, послуг за кошти державного чи місцевого бюджету за відсутності конкуренції, при формальному створенні учасниками тендера фікції її існування, та приватного інтересу осіб, які вчинили антиконкурентні узгоджені дії.

Часткове відступлення від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 04.07.2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) щодо припинення іпотеки, встановленої іншою особою, внаслідок смерті боржника за основним зобов`язанням, та поширення на такі відносини статті 523 ЦК України

Відступ від висновку, викладеного ВП ВС у постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, про те, що орендар, уклавши договір оренди землі до 2013 року та не зареєструвавши його, не набуває права оренди на цю земельну ділянку і у тому разі, якщо він зареєстрував право оренди в порядку, передбаченому після 2013 року, шляхом такого його уточнення: хоча проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, підписаного сторонами до 01.01.2013, не може підмінити державну реєстрацію самого договору (оскільки державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), проте подальша реєстрація права оренди за цим договором та виконання сторонами незареєстрованого договору протягом тривалого періоду є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття речового права оренди стороною зазначеного договору на земельну ділянку.

Відступлення від висновку щодо відсутності підстав для стягнення компенсації за невикористану соціальну відпустку, викладеного у постанові КАС ВС від 21.12.2020 року у справі № 520/2226/19,та зробити висновок про те, що позивачка у разі підтвердження її статусу одинокої матері має право на стягнення компенсації за невикористану соціальну відпустку незалежно від того, чи зверталася вона до роботодавця під час перебування на посаді із заявою про надання їй такої відпустки.

Відступ від правового висновку, викладеного ВП ВС у постановах від 23.10.2019 у справі № 922/3537/47 та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (за відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження особа, яка добросовісно покладалася на такі відомості, набуває майно вільним від незареєстрованих обтяжень, а отже, іпотека не підлягає реалізації щодо такого майна), шляхом його уточнення з метою формування підходу до застосування норм права у сфері іпотечних правовідносин, зокрема стосовно: 1) значення категорії «добросовісного набувача», передбаченої статтями 387–388 ЦК, під час вирішення спорів щодо існування та реалізації іпотеки як забезпечувального речового обтяження; 2) правових наслідків переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи у випадку відсутності на момент такого переходу запису про іпотеку в Державному реєстрі; 3) можливості реалізації прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки у ситуації, коли запис про іпотеку був припинений або відсутній у Державному реєстрі, однак іпотека не припинена на підставах, визначених законом.

Відступлення від раніше викладених висновків, зокрема сформульованих у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 370/1339/20, від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18, від 16 жовтня 2023 року у справі № 317/3170/22, від 22 березня 2023 року у справі № 760/28053/13, від 27 червня 2022 року у справі № 442/7579/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року у справі № 158/1546/20, які не передбачали необхідності компенсації вартості частини земельної ділянки у разі визнання права власності на частину будівлі, розташованої на цій ділянці.

Відступ від висновків, викладених КАС ВС у постанові від 06.02.2018 у справі № 822/712/15 та КЦС ВС у постанові від 21.02.2020 у справі № 647/195/18, щодо можливості надання в користування земельних ділянок, які є нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями), без проведення земельних торгів на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування за наявності двох або більше охочих отримати таку земельну ділянку в оренду.

Відступ від висновку, викладеного ВП ВС у постанові від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 (пайовий внесок має бути розрахований на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у відповідача обов’язку щодо сплати пайового внеску), шляхом його уточнення та конкретизації у питанні розрахунку пайового внеску та застосування нормативно-правових актів стосовно основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Відступлення від висновку, викладеного в ухвалах Верховного Суду від 19.05.2025 року в справах № 450/2288/24, № 450/2296/24, від 06.08.2025 року в справі №450/3082/24, про те, що ухвали щодо передачі справи на розгляд іншого суду, після їх перегляду в апеляційному порядку, не підлягають касаційному оскарженню.

Відступлення від висновків щодо застосування пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 201/2197/23 (провадження № 61-2512св24),з одночасним висновком про те, що «обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України пов`язується із наявністю саме судового провадження, яке завершується ухваленням відповідного судового рішення, і до якого не належить проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні».

Відступлення від висновків, сформульованих у постанові КГС ВС від 28.01.2026 року в cправі № 922/2555/21, про те, що якщо прокурор пред`явив позов про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача (останнього набувача), то приписи ч.5ст.390 ЦК України, ч.6ст.164, ч.4ст.174 ГПК України у такому випадку не підлягають застосуванню під час вирішення питання про прийняття позову до розгляду.Зробити висновок щодо застосування ч.5ст.390 ЦК України, ч.4ст.177, ч.2ст.185, ч.14ст.265 ЦПК України (ч.6ст.164, ч.2ст.174, ч.13ст.238 ГПК України), та зазначити, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов’язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна в останнього набувача; невчинення таких дій унеможливлює прийняття позовної заяви до розгляду безвідносно до посилань у позові на недобросовісність відповідача.

Відступлення від висновку у постанові КЦС ВС від 05.01. 2024 у справі № 743/1596/15-ц (провадження № 61-7035св23) та зробити висновок про те, що оскільки АТ «Сенс Банк» створено та зареєстровано відповідно до законодавства України, власником банку є держава Україна, тому відсутні підстави для застосування заборони, передбаченої пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Відступлення від висновку, який зроблений у постанові КГС ВС від 31.07.2025 у справі № 904/5087/22, щодо застосування ч. 3, 5 ст. 130 ГПК України (ч. 3, 5 ст. 142 ЦПК України) про те, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право на компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише за умови доведення відповідачем необґрунтованості дій позивача у ході розгляду справи.