Виключна правова проблема полягає у формуванні єдиної правозастосовчої практики щодо способу захисту прав власника об’єкта нерухомого майна, розташованого на території України та пошкодженого/знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф.

Відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові ВС КЦС від 15.05.2019 року в справі № 700/2095/15-ц (провадження № 61-6991св18) та у постанові ВС КАС від 24.09.2021 року в справі № 813/4092/17 (адміністративне провадження № К/9901/46897/18) та зробити висновок, що якщо дарувальник подарував обдаровуваному право на вклад (тобто, майнове зобов’язальне право) на підставі нотаріально посвідченого договору та помер, то обдаровуваний, з урахуванням такої фундаментальної засади приватного права як автономія волі, може реалізувати таке право на вклад після смерті дарувальника. Приватне право не може створювати для обдаровуваного штучні перешкоди в реалізації набутого ним майнового права на вклад.

Відступ від висновків щодо застосування приписів ст. 53 ГПК та положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, про те, що прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі управління водного господарства.

Виключна правова проблема полягає у невизначеності питання щодо відсутності механізму реалізації права громадян на проходження альтернативної служби не свідчить про відсутність такого права і не може призводити до притягнення особи до відповідальності.

Відступ від висновку, викладеного в постанові КГС ВС від 29.01.2025 у справі № 922/2380/19, про те, що у випадку, якщо особа, яка прагнула отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства, отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18.02.2016 № 1012-VIII, тобто коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, то договори оренди землі щодо цих земельних ділянок, укладені після набрання чинності згаданим Законом, є оспорюваними правочинами.

Відступ від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 04.03.2025 у справі № 914/622/24, про те, що правовідносини сторін стосовно усунення перешкод у користуванні торгівельним місцем у павільйоні на території комунального ринку регулюються договором оренди комунального майна, а відтак, пріоритетними нормативними актами у вирішенні спору є Закон України від 03.10.2019 № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» та постанова КМУ «Про особливості оренди державного і комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634.

Конкретизація правового висновку, викладеного ВП ВС у постанові від 11.12.2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24), щодо застосування ч. 2 ст. 46 ЦК, а саме початку відліку строків оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом. Колегія суддів КЦС ВС вважає, що виникла необхідність уточнити висновки про те, чи може суд у разі зміни статусу території з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України», при встановленні підтверджених доказами обставин, які свідчать про смерть особи в певний час і за певних обставин на території ведення активних бойових дій, обраховувати шестимісячний строк від дня закінчення активних бойових дій, та оголосити вказану особу померлою, не зважаючи на те, що території залишаються тимчасово окупованими.

Відступлення від висновків ОП КЦС ВС, викладених у постанові від 09.09.2024 року у справі№ 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23) з огляду на те, що суд не може ставити інтереси добросовісного іпотекодержателя вище за права законного власника майна, а також ставити під сумнів можливість виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Відступ від висновку, викладеного в постанові Верхового Суду від 27.05.2025 у справі № 913/374/24, про те, що сам факт звернення банку позовом про стягнення боргу автоматично змінює строк виконання основного зобов’язання в порядку ст. 1050 ЦК незалежно від подальшого повернення такого позову судом чи результатів його розгляду.

Відступлення від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26.01.2021 в справі № 607/3693/17 та постанові ОП КЦС ВС від 20.09.2021 у справі № 607/11542/16-ц, щодо відшкодування випускником закладу вищої освіти вартості навчання, зокрема стипендії студента (аспіранта), на користь держави у разі невідпрацювання випускником, який навчався за бюджетні кошти, трирічного строку після закінчення навчання за направленням.

Відступлення від висновку щодо застосування ч.4ст.315 ЦПК України, ч.1ст.1277 ЦК України в чинній редакції Закону № 3795-VI від 22 вересня 2011 року (з подальшими змінами) щодо можливості виникнення спору про право між особою, яка згідно із законом віднесена до певної черги спадкоємців та звернулася в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення для захисту її прав та інтересів під час вирішення питання щодо оформлення спадщини, та територіальною громадою, до моменту визнання судом спадщини відумерлою, викладених в постановах КЦС ВС від 19.03.2021 року у справі № 643/14985/18-ц, від 23.12.2021 року у справі № 554/1618/21, від 05.08.2025 року у справі № 389/803/24 та від 12.11.2025 року у справі № 475/49/25, від 03.04.2024 року по справі № 641/683/23 та від 22.10.2025 року у справі № 755/1235/24,

Відступлення від висновків, викладених у Постановах ККС ВС від 06.11.2018 у справі № 689/695/17, від 25.11.2024 у справі № 166/865/23, від 24.01.2023 у справі № 640/20302/18, від 11.11.2025 у справі № 643/5610/24 шодо можливості застосування ст. 46 КК лише тоді, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам фізичної особи, а не публічним інтересам. На переконання колегії суддів ККС ВС розширювальне тлумачення норм матеріального права є неприпустимим.

Відступлення від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 26.02.2020 року у справі № 911/3315/17, КГС ВС від 29.01.2019 року у справі № 911/3312/17, КГС ВС від 29.01.2019 року у справі № 911/3447/17, з одночасним висновком про те, що: зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов’язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов’язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов.