Відступлена від висновку щодо визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування будь-яких наслідків недійсності нікчемного правочину, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 464/1961/20 (провадження № 61-9031св22).

Відступлення від висновку, викладеного у Постанові ККС ВС від 05.07.2023 року у справі № 722/889/21 про необґрунтовану відмову суду у задоволенні клопотання захисника про відкладення судового засідання з причини його перебування у відпустці, не погодилася з висновком апеляційного суду, за яким в розумінні ст. 138 КПК адвокат не з'явився без поважних причин, з огляду на що скасувала ухвалу апеляційного суду і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Натомість колегія суддів ККС ВС вважає, що про свої плани відпочивати адвокат має завчасно попередити суд, який здійснює провадження в конкретній справі, задля належної організації судового розгляду, зокрема, із урахуванням вимог щодо дотримання розумних строків провадження, серед яких і визначені в ст. 49 КК, як в цій справі, коли відкладення апеляційного розгляду за заявою адвоката, яку не можна вважати завчасною, де він посилається на перебування у відпустці, при цьому, не вказує на поважні в розумінні ст. 138 КПК причини, призведе до закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та унеможливить в належний спосіб виконання завдань, визначених ст. 2 КПК, серед іншого, призведе до порушення прав інших учасників процесу.

Відступлення від висновку щодо застосування п.10-3 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VII, викладеного КЦС ВС у постанові від 14.03.2024 року в справі № 159/22/22, про те, що в разі добровільного виконання АТ «Українська залізниця» як боржником у виконавчому провадженні судового рішення шляхом внесення коштів на депозитний рахунок органу ДВС виконавець до закінчення на території України правового режиму воєнного стану за жодних обставин не вправі вчиняти будь-які виконавчі дії, зокрема, перерахувати такі кошти стягувачу та закінчити виконавче провадження в зв’язку з повним виконанням судового рішення.

Відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2024 року в справі № 394/820/21 (провадження № 61-2396св24), про те, що власник земельної ділянки (держава, територіальна громада), який надав дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою з метою формування земельної ділянки, за загальним правилом не зобов’язаний надалі у всіх випадках затвердити цей проєкт і одночасно з цим виділити таку ділянку у власність або користування тій особі, яка отримала вказаний дозвіл.

Відступлення від висновку, викладеного у Постановах ККС ВС від 07.11.2024 у справі № 401/2378/21, від 18.06.2020 у справі № 756/6876/19, від 25.06.2025 у справі № 684/477/19, від 05.02.2026 у справі № 404/6535/19, де, зазначено, що суд при постановленні вироку, яким визнав особу винуватою, ухвалюючи рішення про її звільнення від покарання відповідно положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, повинен звільнити особу від покарання без його призначення. На переконання колегії суддів ККС ВС виникла необхідність у передачі кримінального провадженняна на розгляд ОП ККС для вирішення питання про те, чи повинен суд при визнанні особи винуватою й постановлені щодо неї обвинувального вироку з наявними підставами для застосування положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК щодо її звільнення від покарання попередньо призначати покарання з визначенням його виду і розміру.

Відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 344/11960/22 (провадження № 61-5321св23), від 17 квітня 2019 року у справі № 573/1822/16-ц (провадження № 61-34230св18), від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21 (провадження № 61-124св22), від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21 (провадження № 61-15325св21) щодо визначення типу шкіл мистецтв, як закладів позашкільної освіти сфери культури, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин статей 21, 21-1, 21-5 Закону України «Про культуру», згідно з якими передбачено проведення конкурсу на посаду керівника мистецької школи

Відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року в справі № 190/1900/23 (провадження № 61-8624св24) щодо обмеження позовною давністю права особи, яка в державному акті про право колективної власності на земельну ділянку вказана як така, що має право на земельну частку (пай), на виділ земельної ділянки (паю)

Відступ від висновків, сформульованих у постанові судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС від 15.01.2026 у справі № 916/1199/25, з урахуванням правової позиції ОП КЦС ВС, висловленої в постанові від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, з викладенням правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту в категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку дії договору шляхом відтермінування виконання робіт, які на час звернення з позовом уже були виконані та оплачені, якщо договором не передбачено відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов’язання.

Відступ від висновків стосовно права особи, яка є власником нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, що знаходиться на окупованій рф території, але таке право не визнається іншою особою (зокрема, державою), на захист такого порушеного права в порядку позовного провадження на підставі статті 392 ЦК України, викладених у постанові ВС КЦС від 02.04.2025 року в справі № 201/9106/24 (провадження № 61-14272св24), в ухвалі ВС КЦС від 10.02.2026 року в справі № 336/10861/25 (провадження № 61-829ск26)

Відступлення від висновку, викладеного в постанові КЦС ВС від 28.06.2023 року в справі № 759/15500/13-ц, про застосування ст.ст.22-24 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин.

Відступ від висновку, викладеного в постанові КГС ВС від 01.02.2024 у справі № 916/411/23, про те, що позовна давність, визначена положеннями ч. 2 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», підпадає під правове регулювання ч. 1 ст. 258 ЦК, а отже щодо неї застосовуються положення п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК.

Відступлення від правового висновку КЦС ВС, викладеного у постановах від 14.05.2025 року у справі № 461/4362/23, від 02.04.2025 року у справі № 523/19764/21 та від 17.09.2025 року у справі № 755/9901/22 про те, що наявність способу захисту у вигляді права вимагати оплати товару (стаття 692 ЦК України) не свідчить про те, що, враховуючи правову природу договору з розстроченням платежу, особа як його сторона не може вимагати захисту свого права на підставі статті 651, частини другої статті 695 ЦК України. Ефективний спосіб захисту в такому разі визначає сам позивач.

Відступ від висновку, викладеного у постанові ВСУ від 21.01.2016 у справі № 5-332кс15 про те, що норми, які містяться в п. 20 ч. 2 ст. 36 і п. 6 ч. 1 ст. 425 КПК наділяють прокурора, як сторону кримінального провадження, правом подати касаційну скаргу на судові рішення зазначені в ст. 424 КПК з підстави порушення права обвинуваченого на захист, тобто правом ініціювати відкриття касаційного провадження з метою ухвалення касаційним судом рішення на користь засудженого. Зробити інший висновок про те, що у межах положень п. 6 ч. 1 ст. 425 КПК прокурор має право подати касаційну скаргу на судові рішення з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судового рішення (ч. 2 ст. 412 КПК). У інших випадках, при подачі прокурором касаційної скарги в інтересах засудженого чи потерпілого з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення, прокурор має узгодити можливість подачі такої касаційної скарги із засудженим або потерпілим.

Відступлення від висновків щодо обов’язковості доведення банком факту вручення повідомлення про зміну ставки адресатові під розписку, які були викладені у постановах колегії суддів Першої судової палати від 10 лютого 2021 року у справі № 464/9975/14 (провадження № 61-3215св19) та від 01 липня 2021 року у справі № 505/3492/15-ц (провадження № 61-14441св19)

Відступ від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 30.09.2020 у справі № 440/3831/18, про те, що спори щодо рішень, дій або бездіяльності установ та/або посадових осіб, які здійснюють конвоювання особи від місця відбування покарання або тримання її під вартою до суду, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Натомість колегія суддів КЦС ВС пропонує зробити висновок про те, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних органів та структур, пов`язаних з розглядом певної кримінальної справи, має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у цій кримінальній справі та дотримання справ і свобод обвинуваченого (підсудного), тобто судом із розгляду кримінальних справ або слідчим суддею.