ОП ККС ВС виснувала, що прокурор повинен протягом визначеного законодавцем строку з дня внесення ним відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР передати наявні у нього матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування. Не вчинення цього обов’язку протягом визначеного законодавцем строку не звільняє прокурора від необхідності його виконання. Суд оцінює докази на предмет їх допустимості у разі здійснення прокурором слідчих (розшукових) дій поза межами строку, визначеного ч. 7 ст. 214 КПК, враховуючи обсяг і характер вчинених прокурором дій, прийнятих ним рішень, тривалість такого порушення тощо. Порушення строку передачі матеріалів досудового розслідування відповідному органу поза межами строку, визначеного ч. 7 ст. 214 КПК, не тягне автоматичного визнання зібраних прокурором доказів недопустимими.

В ухвалі про передачу колегія суддів КГС ВС, бажаючи відступити від сталої практики КАС ВС в аналогічних спорах, здійснила цитування певної частини судових рішень адміністративного суду касаційної інстанції, однак із застосуванням критеріїв визначення судового рішення в подібних правовідносинах не з`ясувала, чи ухвалені судові рішення в адміністративних справах в подібних до господарської справи правовідносинах. КАС ВС в адміністративних справах № 820/1804/16, № 820/105/16, № 160/12709/19, № 160/10494/19, № 520/9277/20, № 520/9801/24 стосуються правомірності дій саме органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, як органу державної влади з визначення на момент створення витягу локальних факторів / сукупного локального коефіцієнта Км3 у значенні, що не відповідає закону, а не законності дій органу місцевого самоврядування щодо самостійного розрахунку нового розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з визначених на власний розсуд локальних факторів та сукупного коефіцієнта Км3 на їх підставі, тобто по суті одноособове внесення органом місцевого самоврядування змін у витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки після його формування уповноваженим органом, що має місце у справі № 922/407/23.

(1)Оскарження позивачем рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції не може бути безумовною підставою для передачі справи на розгляд ВП ВС, оскільки для цього повинні бути дотримані всі умови, передбачені частиною шостою статті 346 КАС. (2)Суд касаційної інстанції не звернув уваги на те, що позивач не обґрунтував порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах (3)Предмети та правовідносини у справах № 461/3212/17, № 910/700/23 та № 925/1741/21 не є подібними до справи № 140/36596/23. (4)Викладені в оскаржуваній постанові апеляційного суду висновки щодо юрисдикційності спору узгоджуються з висновками, що містяться у постанові КЦС ВС від 07.06.2021 у справі № 243/289/19. (5)ВП ВС зауважила, що за відсутності різних правових позицій касаційних судів у справах з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах процесуальне законодавство надає всі можливості суду касаційної інстанції узгодити наявну практику в межах відповідної юрисдикції або ж заповнити її прогалини. (6)Констатація наявності певної правової проблеми без відповідного обґрунтування її виключності не означає наявності підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати та не зумовлює доцільності розгляду цієї справи. Жодне з рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справах № 140/4978/24, № 140/4992/24, № 140/2944/24 не переглядалося у касаційному порядку, а правовідносини у них не є подібними.

Відступ не здійснювався. Правовий висновок. Звернення до суду з позовом, який обґрунтовано посиланням на визнання рішенням Конституційного Суду України неконституційними окремих положень закону, якими врегульовувались спірні правовідносини, не змінює правил обрахунку строків звернення до адміністративного суду, визначених процесуальним законом, у зв’язку з чим у спорах щодо перерахунку та виплати пенсій, які виникли у зв’язку з визнанням неконституційними норм закону, що врегульовували спірні правовідносини, застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений ч. 2 ст. 122 КАС.

Договір оренди земельної ділянки, укладений іноземцем у межах річного строку для її відчуження після отримання у спадщину, не порушує публічний порядок і не є нікчемним. Водночас конфіскація такої земельної ділянки за рішенням суду в разі її невідчуження у строки, встановлені земельним законодавством, є підставою для припинення не лише права власності, а й усіх інших прав, зокрема права оренди

У разі смерті особи, яка б мала право на обов’язкову частку у спадщині, до відкриття спадщини за заповітом, таке право не спадкується та не переходить до спадкоємців такої особи. Правила спадкування за правом представлення (спадкування за законом) не стосуються права на обов’язкову частку

Судові рішення, від висновків у яких пропонується відступити, ухвалені у неподібних правовідносинах. Відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки розгляд судом справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об`єднаної палати, не відповідатиме критерію суду, встановленому законом.

У справі № 908/2136/23 ОП КГС ВС вирішувала питання наявності / відсутності правових підстав для стягнення вартості послуг балансування природного газу, наданих позивачем у травні 2022 року, за коригуючим актом. У постанові від 17.10.2025 у згаданій справі ОП КГС ВС дійшла висновку, що спірні відносини на ринку газу підлягають регулюванню з боку держави, зокрема через нормативно визначений порядок розрахунку плати за добові небаланси, що включає величину коригування, встановлену Кодексом ГТС, а не домовленістю сторін. Після набрання чинності змінами, внесеними Постановою НКРЕКП № 416 від 03.05.2022 (з 06.05.2022), обов'язкова плата за небаланс збільшилася, і хоча позивач помилково не застосував це збільшення в первинному акті за травень 2022 року, відповідач, у силу свого професійного рівня, зобов'язаний був знати про ці загальнообов'язкові зміни. Оскільки коригуючий акт лише усунув арифметично-правову помилку, допущену позивачем через неврахування нормативних змін, відмова відповідача від оплати за таким коригуючим актом є неправомірною. Окрім того ОП КГС ВС вказала, що практика виправлення помилок у розрахунках шляхом коригуючих актів не може бути необмеженою в часі. Суди зобов'язані в кожному конкретному випадку оцінювати проміжок часу, що минув між складанням первісного та коригуючого актів. ОП КГС ВС відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 922/2800/23 про принципову неможливість стягнення заборгованості за послуги балансування природного газу за коригуючим актом на підставі принципу «pacta sunt servanda». У даному випадку надання позивачем відповідачеві послуг балансування у належному обсязі сторонами не оспорюється, тому й порушення принципу обов’язковості виконання сторонами умов договору у даному випадку як таке відсутнє.

У справі № 910/5120/20 та у даній справі суди приймали рішення за різними встановленими обставинами та правовою природою підстав залишення позовної заяви без руху із застосуванням ч. 11 ст. 176 ГПК. Відносно порушеного питання щодо відступу від висновку, викладеного в постанові КГС ВС від 16.10.2024 у справі № 757/34675/20-ц Верховний Суд у зазначеній постанові змінив мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції, зазначивши про те, що ст. 255 ГПК не містить у виключному переліку ухвал, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, ухвали про залишення позовної заяви без руху. Суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу ГС Київської області від 30.11.2023 про залишення позову без розгляду з порушенням вказаних положень ГПК та висновків ВП ВС, викладених у постанові від 14.06.2023 у справі № 607/23244/21, здійснив оцінку доводів учасників справи, які стосувалися ухвали місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху. З наведеного вбачається, що справи № 757/34675/20-ц та № 910/16507/23 не є подібними за встановленими обставинами, підставами залишення позовної заяви без руху із застосуванням ч. 11 ст. 176 ГПК.

ЗП КГС ВС дійшла таких висновків: - незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов’язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб’єктний склад; - ПТУ № 31 (третя особа на стороні відповідача) мало бути залучене як співвідповідач, оскільки воно є стороною оспорюваного договору та безпосередньо виявляло волю на його укладення. Статус відповідача в таких спорах визначається не лише участю у правочині, а й відповідальністю за можливі порушення під час його вчинення; - незалучення всіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом спору про визнання недійсним договору по суті заявлених вимог; - суди попередніх інстанцій помилково задовольнили вимогу про повернення майна, не вказавши стягувача та проігнорувавши невизначеність підстав її задоволення з боку прокурора. Проте, оскільки правомірність оренди не була спростована, законні підстави для звільнення майна відсутні, що тягне за собою відмову в цій частині позову. ЗП КГС ВС вказала, що питання позовної давності не розглядалося, оскільки суд застосовує її виключно за наявності підстав для задоволення позову, які у даній справі відсутні. З цієї ж причини ЗП КГС ВС вважала недоцільним вирішувати питання про відступ від правових висновків щодо початку перебігу позовної давності, викладеного в постанові КГС ВС від 10.04.2024 у справі № 910/169/23.

ВП ВС не вбачає потреби застосовувати механізм відступу від висновків КАС ВС, оскільки виправлення помилки не матиме фундаментального значення для правозастосування, а практика щодо спірного питання уже сформована ВП ВС. ВП ВС звернула увагу на те, що висновки КАС ВС щодо необхідності державної реєстрації додаткових угод від 25.12.2015 та від 17.01.2022 до договорів оренди землі від 25.10.2013 та від 02.09.2014 відповідно, які містяться у постановах від 19.01.2023 у справі № 803/806/17 та від 28.03.2024 у справі № 160/240/23, зроблені per incuriam (з лат. «через недогляд»), оскільки вони ґрунтуються на нормах ст. 18 та 20 ЗУ «Про оренду землі», які з 01.01.2013 були виключені ЗУ «Про внесення змін до ЗУ "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України, що вочевидь унеможливило їх застосування у вказаних справах. ВП ВС нагадала про висновки викладені ВП ВС в постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, про те, що з 01.01.2013 державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та ст. 15 ЗУ «Про оренду землі». З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.

ВП ВС вже сформулювала загальний висновок щодо оцінки преюдиційності обставин, встановлених під час розгляду іншої справи, однак ОП КГС ВС не просить від нього відступити, тому підстави для передачі цієї справи на розгляд ВП ВС за ч. 3 ст. 302 ГПК України необґрунтовані.

ВП ВС дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновків КАС ВС, викладених у постанові від 6.12.2024 у справі № 440/6856/22, та сформулювати наступний правовий висновок. Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст. 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.11.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими ВП ВС у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

ВП ВС дійшла висновку, що КЦС ВС недостатньо обґрунтував підстави для передачі справи з метою відступу від правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20/21, та конкретизації правового висновку, зробленого у постанові ВП ВС від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц. ВП ВС також зазначила про те, що з часу ухвалення постанов від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 та від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц минув нетривалий період. За цей час суспільний контекст не змінився, як і чинне законодавство, вад у цих рішеннях не виявлено.

Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 921/221/20, ОП КГС ВС зауважила, що в зазначеній постанові колегія суддів не робила самостійних висновків щодо застосування норм права, зокрема, п. 2 ч. 8 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та п. 49 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою КМУ від 10.05.2018 № 432 (в редакції, що діяла на час проведення аукціону), а лише виклала правову оцінку фактичних обставин, які стосувалися предмета позову. Відсутні підстави для прийняття справи № 921/481/24 на розгляд ОП КГС ВС. ОКРЕМА ДУМКА судді Кібенко О. Р. від 03.10.2025 у справі № 921/481/24