Виключна правова проблема полягає у невизначеності питання щодо тлумачення та застосування ст. 375 КК.

Відступлення від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 щодо застосування ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», зокрема про те, що: передбачений ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду, та загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин.

Відступлення від висновку, викладеного в постанові КАС ВС від 05.05.2020 та у постанові ВП ВС від 30.05.2018 справа № 916/978/17 щодо можливості розгляду спорів щодо дострокового звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, в судовому порядку.

Юрисдикція спору у справі за позовом судді про стягнення з Державної казначейської служби України, Верховної Ради України збитків у вигляді неотриманої суддівської винагороди, невикористаної щорічної оплачуваної відпустки, допомоги на оздоровлення. Відступлення від висновку, викладеного у постановах ВП ВС від 26.06.2019 у справах № 263/5125/18 та від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц про розгляд таких спорів за правилами цивільного судочинства. На думку колегії суддів КЦС спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби.

Виключна правова проблема, пов`язана з визначенням початку відліку передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя після реалізації кредитором свого права на дострокове повернення кредиту та відповідно зміни строку кредитування, а саме - чи відлік такого строку починається з моменту направлення повідомлення-вимоги кредитора позичальнику, чи з моменту отримання вказаної вимоги позичальником. Відступлення від висновку (шляхом уточнення) ВСУ, оскільки нижчі суди, застосовуючи один і той самий правовий висновок, доходять протилежних висновків. Так, у постановах ВСУ від 22.06.2016 у справі 68цс16, від 09.09.2015 у справі № 6-933цс15, і інших аналогічних, зазначено, що для зміни строку виконання основного зобов'язання важливим є врахування дати надіслання вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом. Проте у постановах від 27.01.2016 у справі № 6-990цс15 ВСУ, й інших подібних, зазначив про необхідність враховувати дату одержання вимоги про дострокове погашення кредиту. З урахуванням умов договору така сама позиція викладена у постанові від 06.07.2015 у справі № 6-616цс15. Але при подібних умовах кредитного договору у постанові від 10.09.2014 у справі № 6-28цс14 ВСУ виходив із дати направлення поручителю вимоги про погашення кредиту, а не з дати одержання ним такої вимоги.

Виключна правова проблема полягає у невизначеності питання щодо призначення остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК, зокрема, коли встановлено, що особою, котру звільнено від відбування покарання з випробуванням, вчинено до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який її також засуджено до покарання у виді позбавлення волі й звільнено від його відбування на підставі ст. 75 КК.

Відступлення від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 01.10.2019 у справі №910/3907/18. Мотивуючи ухвалу, колегія суддів КГС зазначає, що без оскарження результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу такий спосіб захисту порушеного права як витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК , як про це визначено у постанові ВП ВС від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, буде неефективним та таким, що не призведе до відновлення порушеного права.

Юрисдикція спору у справі за прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до фізичної особи про скасування запису про право власності та знесення авто мийки, якщо спір у справі виник за участю суб`єктів владних повноважень, які реалізовують надані їм чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування та незаконної державної реєстрації самочинного будівництва з переведенням житлового фонду у нежитловий.

Спірним у цій справі є питання про можливість / неможливість одночасного притягнення фізичної особи – підприємця, яка використовує найману працю, до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю (КЗпП) та ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення (КУпАП). Наявність різних підходів колегій суддів різних судових палат КАС ВС. Колегія суддів СП КАС ВС у постанові від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16 виклала правову позицію, що правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП так само, як і правопорушення, передбачене у ч. 3 ст. 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність. Разом з тим, колегія суддів ВП КАС ВС у постанові від 06.03.2019 у справі № 522/12566/18 висловила думку, що наявність у ч. 3 ст. 265 КЗпП прямої вказівки на те, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями, ототожнення таких штрафів із адміністративною відповідальністю є неправильним, а накладення на юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, санкцій відповідно до ст. 265 КЗпП не охоплюються поняттям «притягнення до адміністративної відповідальності».

Юрисдикція спору за позовом фізичної особи до сільради, управління Держгеокадастру про визнання незаконними та скасування пункту до рішення сільської ради про надання іншій фізичній особі дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, рішення управління Держгеокадастру про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки.

Юрисдикція спору за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування коштів за вкладами.

Відступлення від висновку, викладеного колегією суддів ПП КАС ВС в постанові від 08.08.2018 у справі 820/3059/17, про те, що у разі звернення податкового органу з позовом до суду в порядку загального провадження, розгляд справи продовжується, незважаючи на сплив 96 годин, встановлених законом для його перевірки. Спірним у цій справі є питання про установлення обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків у межах 96-годинного строку.

Виключна правова проблема полягає у визначенні моменту виникнення грошових зобов'язань боржника щодо сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями, а відтак і визначення обсягу самостійного дослідження господарським судом в попередньому засіданні у справі про банкрутство обставин виникнення кредиторських вимог податкового органу та щодо необхідності встановлення обов'язку суду у наданні оцінки первинним документам, поданим контролюючим органом на підтвердження його грошових вимог до боржника за податковими зобов'язаннями.

Юрисдикція спору у справі за скаргою ПрАТ «Компанія «Райз», заінтересовані особи - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, компанія «Nibulon s.a.», про визнання неправомірною та скасування постанови (рішення) заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перевірку виконавчого провадження.

Відступлення від висновків ВСУ, викладених у постановах від 02.11.2016 у справі № 812/636/15 та від 01.11.2016 у справі № 812/627/15 з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону "Про забезпечення права на справедливий суд" в частині виплати судді щомісячної доплати за вислугу років. Згадані постанови ВСУ містять правовий висновок, згідно з яким з моменту набрання чинності цим Законом право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.